Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 17/5005/5599/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Г. Мачульського, Л. Рогач

за участю представників: позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачів Солодовнік Е.Е. - дов. від 13.07.2016 р. виконавчої служби Дуда Ю.М. - дов. від 30.12.2015 р. розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України на постанову за скаргою на дії від 08.06.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень у справі№17/5005/5599/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради простягнення 75989509,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП "Коменергосервіс" про стягнення 75448097,58 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 541411,69 грн. інфляційних втрат на підставі статей 11, 509, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 р. (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 75448097,58 грн. боргу та 541411,69 грн. інфляційних втрат, з наданням розстрочки виконання судового рішення з зазначенням графіку погашення спірних сум (з 31.08.2012 р. до 31.12.2013 р.).

31.08.2012 р. господарським судом Дніпропетровської області видано наказ на виконання вказаного судового рішення зі строком пред'явлення його до виконання до 01.09.2013 р.

Ухвалою господарського Дніпропетровської області від 28.08.2013 р. (суддя Мартинюк С.В.) за заявою КП "Коменергосервіс" було розстрочено виконання судового рішення в частині стягнення 45291145, 89 грн., з яких: 44685354,20 грн. основний борг, 541411,69 грн. інфляційні втрати, та зазначено графік погашення вказаних сум (період погашення з 31.08.2013 р. до 31.10.2015 р.).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 04.09.2014 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2012 р. у цій справі в частині стягнення залишку заборгованості в розмірі 30780275,93 грн. та, окрім іншого, вказано про необхідність самостійного виконання боржником рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 05.02.2016 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 31.08.2012 р. було закінчено.

Разом з цим, іншою постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 05.02.2016 р. стягнуто з боржника - КП "Коменергосервіс" виконавчий збір у розмірі 3078027,59 грн.

КП "Коменергосервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просило визнати протиправними дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 05.02.2016 р. та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 05.02.2016 р.

В обґрунтування скарги заявник зазначав, що виконавчий збір стягується в разі примусового виконання виконавчого документа, тобто вчинення виконавчих дій. Проте, державним виконавцем у примусовому порядку не вчинялися виконавчі дії, спрямовані на виконання судового наказу у цій справі, оскільки боржником було сплачено заборгованість відповідно до графіку, встановленого рішенням суду від 14.08.2012 р. та ухвалою від 28.08.2013 р., тобто ще до початку винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" у відзиві на скаргу підтримало доводи КП "Коменергосервіс" щодо незаконності винесення оскаржуваної постанови виконавчої служби про стягнення виконавчого збору та просило задовольнити скаргу боржника.

У запереченні на скаргу Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови органом виконання судових рішень не було допущено порушень приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 р. (суддя Мартинюк С.В.) скаргу КП "Коменергосервіс" на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень, які полягають у винесенні постанови №44629582 від 05.12.2016 р. про стягнення виконавчого збору. Визнано недійсною постанову про стягнення виконавчого збору №44629582 від 05.02.2016 р.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції встановив, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є незаконною, оскільки боржником була сплачена сума заборгованості відповідно до графіку, встановленого рішенням господарського суду від 14.08.2012 р. та ухвалою від 28.08.2013 р., тобто до початку примусового виконання судового рішення.

Суд також дійшов висновку про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору державному виконавцеві було відомо, що розстрочене судове рішення виконується боржником згідно з графіком та без прострочки виконання.

За апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Чимбар Л.В., Антонік С.Г., Джихур О.В.), переглянувши ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.06.2016 р. залишив її без змін з тих же підстав.

Департамент державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги КП "Коменергосервіс" на дії державного виконавця, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник вказує на те, що при винесенні оскаржуваної постанови органом виконання судових рішень не було допущено порушень приписів Закону України "Про виконавче провадження" та оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору є законною.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 р. було стягнуто з відповідача на користь позивача 75448097,58 грн. боргу та 541411,69 грн. інфляційних втрат, з наданням розстрочки виконання судового рішення з зазначенням графіку погашення спірних сум (з 31.08.2012 р. до 31.12.2013 р.).

На виконання вказаного рішення 31.08.2012 р. господарським судом Дніпропетровської області видано наказ зі строком пред'явлення його до виконання до 01.09.2013 р.

Господарські суди також встановили та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою господарського Дніпропетровської області від 28.08.2013 р. за заявою КП "Коменергосервіс" було розстрочено виконання судового рішення від 14.08.2012 р. в частині стягнення 45291145, 89 грн., з яких: 44685354,20 грн. основний борг, 541411,69 грн. інфляційні втрати, та зазначено графік погашення вказаних сум (період погашення з 31.08.2013 р. до 31.10.2015 р.).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 04.09.2014 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2012 р. у цій справі в частині стягнення залишку заборгованості в розмірі 30780275,93 грн. та, зокрема, вказано про необхідність самостійного виконання боржником рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили та це підтверджено матеріалами справи, що 15.09.2014 р. боржник отримав вказану постанову Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень про відкриття виконавчого провадження та 22.09.2014 р. боржник направив ВДВС лист №1280, в якому повідомляв, що станом на 22.09.2014 р. ним сплачено заборгованість згідно з графіком погашення заборгованості до грудня 2014 року, долучивши ухвалу місцевого господарського суду від 28.08.2013 р. про розстрочення виконання рішення господарського суду від 14.08.2012 р. (в якій зазначено про остаточне погашення боргу до 30.11.2015 р.).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження зупинено не було.

В подальшому, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 05.02.2016 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 31.08.2012 р. було закінчено.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 05.02.2016 р. стягнуто з боржника - КП "Коменергосервіс" виконавчий збір у розмірі 3078027,59 грн. з посиланням на приписи статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" і те, що боржником не було дотримано добровільного порядку виконання наказу.

КП "Коменергосервіс" звернулося до господарського суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця (котра і є предметом судового розгляду), в якій просило визнати протиправними дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 05.02.2016 р. та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №44629582 від 05.02.2016 р. про стягнення виконавчого збору.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з наявності в діях державного виконавця порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження", а відтак суди дійшли висновку про обґрунтованість скарги боржника.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до приписів статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з приписами частини 4 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.

За змістом частини 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, з підтвердженням матеріалами справи, що боржником погашалася розстрочена заборгованість відповідно до графіку, встановленого рішенням господарського суду від 14.08.2012 р. та ухвалою від 28.08.2013 р.; що несплата заборгованості і прострочення виконання судового рішення боржником не допускалися; що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2014 р. та початку примусового виконання судового рішення у цій справі у боржника не було несплаченої, простроченої частини розстроченої заборгованості, про що державному виконавцю на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору було відомо.

Суди встановили, що державний виконавець не приступав до вжиття заходів примусового виконання, передбачених статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з добровільним виконанням боржником розстроченого судового рішення у визначені ним строки.

За таких встановлених обставин, суди дійшли висновку про незаконність винесення державним виконавцем постанови від 05.02.2016 р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що господарські суди встановили порушення державним виконавцем вимог закону при прийнятті постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість скарги боржника.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі ухвалу та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі № 17/5005/5599/2012 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Г. Мачульський

Л. Рогач