ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2014 року Справа № 908/2350/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"на постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 рокуу справі господарського судуЗапорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"доПублічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" простягнення 168 943,26 грн.за участю представників сторін

від позивача: Білич Н.С.,

від відповідача: Дергоєр Й.Н., Духницький А.М.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" про стягнення 168943,26 грн. заборгованості за перевищення договірної величини потужності у травні 2013 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року рішення місцевого господарського суду від 27.09.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року та рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2010 р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" (споживач) був укладений договір № 6 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, за умовами якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач - оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.2.2.2 договору, постачальник зобов"язується постачати споживати електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.

Розділом 5 договору закріплено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п.5.1 договору обсягів.

Пунктом 5.5 договору закріплено право споживача протягом поточного розрахункового періоду звернутися (письмово) до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. Коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться постачальником електричної енергії відповідно до діючого законодавства України. У разі коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності, скориговані договірні величини доводяться споживачу постачальником електричної енергії письмовим повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 09.04.2013 року на адресу відповідача направив письмове повідомлення № 019-41/2695 про величину споживання електричної потужності на травень 2013 року, МВт: ранок (8.00 - 11.00) - 18,211, вечір (20.00 - 22.00) - 8,962.

Листом № 144/ДЭиЭ від 15.05.2013р. відповідач просив зменшити договірний обсяг споживання електричної енергії на травень 2013 року з 6 141 тис. кВт. до 4 000 тис. кВт, у зв'язку із скороченням програми виробництва автомобілів (а.с.68 т.1).

В свою чергу, позивач листом № 8696/019 - 41 від 18.05.2013р. повідомив відповідача про проведення вищезазначеного коригування договірної величини споживання електричної енергії, а також з власної ініціативи зменшив договірну потужність у травні 2013 р. до 10,320 мВт (ранок) та 5,079 мВт (вечір).

30.05.2013 року представниками ВАТ "Запоріжжяобленерго" було проведено контроль режиму споживання електричної потужності відповідачем та виявлено факт перевищення договірної потужності, а саме максимальна величина потужності в години ранкового максимуму з 8-00 год. до 11-00 год. склала 17446,5 кВт., що перевищує встановлений ліміт потужності у 10320 кВт. про що складено Акт. В Акті також зазначено, що дані зчитано з пам'яті розрахункових електролічильників, найбільше навантаження зафіксоване 27.05.2013р.

Від підписання складеного Акту споживач відмовився із зазначення окремої думки, щодо невідповідності встановленої розрахункової величини ліміта потужності 10320 кВт додатку №1 до договору №6 від 01.09.2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі складеного Акту від 30.05.2013 року позивач направив відповідачу платіжну вимогу - доручення № 786 від 31.05.2013 р. на загальну суму 168 943,26 грн. - як подвійну плату за перевищення договірної величини споживання електричної потужності, яку останній не оплатив і у зв"язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

За змістом пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475) (із змінами і доповненнями), споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

За приписами ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 4.4 Правил користування електричною енергією, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування. За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

За переконанням колегії суддів, вказані вище приписи не передбачають автоматичного проведення коригування постачальником електричної енергії величини споживання електричної потужності у разі подання споживачем заяви про коригування договірної величини споживання обсягу електричної енергії, як у бік збільшення, так і у бік зменшення обсягів споживання електричної енергії. Коригування ж постачальником величини споживання електричної потужності можливе лише у разі наявності відповідного клопотання споживача про таке коригування.

Враховуючи вищевикладене, приписи ч.6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", а також те, що позивач в односторонньому порядку та з власної ініціативи провів коригування величини споживання електричної потужності відповідачем, що не відповідає вимогам Правил та умовам договору, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності, за перевищення договірної величини потужності, адже в даному випадку такого перевищення не було (договірний, погоджений ліміт електричної потужності на травень 2013 року становить 18211кВт (ранок) та 8962 кВт (вечір).

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками попередніх інстанцій про порушення позивачем при проведенні контролю за дотриманням споживачем установлених режимів електроспоживання потужності Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.06.2003 р. за № 426/7747 (далі - Методика) та Правил, оскільки постачальником взято до розрахунку не виміряну протягом 30 хвилин фактичну потужність, а застосовано правило визначення потужності за вимогами п.2.2.1 Методики до кількості приладів обліку відповідача, що не зведені до єдиної системи обліку (АСОЕ). Крім того, отримані обсяги постачальником було зменшено не на фактичну потужність, що виміряна протягом 30 хвилин 30.05.2013 року, а на загальну потужність субспоживачів, що зазначена в акті

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року та рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 року у справі № 908/2350/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець