Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 916/1193/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" від позивача: Малофеєв Ю.М. від відповідача: Носенко І.П. від скаржника: не з'явилисьна ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 рокуу справі№ 916/1193/14за позовомПриватного малого підприємства "Лоцмен"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Акваінтекс"простягнення заборгованості в сумі 1 115 040 грн.ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Лоцмен" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Акваінтекс" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договорами оренди та суборенди нерухомого майна (позивач - орендодавець, відповідач - орендар, суборендар) в сумі 1 115 040 грн., які укладені між сторонами у справі (а.с. 28-33, 43-44, 50-52, 60-65).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2014 року позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року порушено апеляційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі заявник) на рішення суду першої інстанції з підстав передбачених ст. 91 ГПК України, оскільки заявник не був залучений до участі у справі при розгляді її судом першої інстанції.

З апеляційної скарги заявника вбачається, що він вважає, що його права як кредитора відповідача порушені невиконанням умов кредитного договору № 196 від 31.03.2010 року (який укладений між ним та відповідачем), рішення суду може вплинути на виконання зобов'язань, з боку відповідача. Заявник вважає, що суд вирішивши питання щодо зобов'язань відповідача, про які відповідно до умов кредитного договору заявник має бути обізнаний, було порушено його права.

В обґрунтування своєї позиції заявник посилається на ту обставину, що відповідно до п. 3.3.4 кредитного договору № 196 від 31.03.2010 року відповідач зобов'язаний, з метою мінімізації ризику втрати кредитоспроможності, щомісячно проводити через поточний рахунок заявника не менш 100 % всіх своїх розрахунків.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року апеляційне провадження, за апеляційною скаргою заявника, було припинено.

В постанові апеляційної інстанції зазначено, що як свідчать матеріали справи заявник не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що наявності правового зв'язку між заявником та сторонами у справі не існує.

Саме в зв'язку з цим апеляційне провадження було припинено з підстав передбачених п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року заявник звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу прийняту у даній справі та передати справу до Одеського апеляційного господарського суду.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як зазначено вище, предметом розгляду в даній справі є спір між суб'єктами господарювання щодо стягнення заборгованості, яка виникла в процесі виконання договорів оренди та суборенди.

Заявник не є стороною зазначених договорів і відповідно у нього відсутні взаємовідносини з сторонами у справі щодо предмета позову - стягнення заборгованості.

В своїй апеляційній скарзі заявник зазначає про те, що невиконання зобов'язань відповідача у даній справі за кредитним договором № 196 від 31.03.2010 року, змусили заявника звернутись до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості, про що 18.10.2013 року винесено рішення у справі № 5017/2053/2012, яким позов банку задоволено в повному обсязі. Відповідач подав апеляційну скаргу. Справу до розгляду призначено на 12.08.2014 року (а.с. 153).

Тобто взаємовідносини між заявником та відповідачем щодо виконання кредитного договору, є предметом розгляду у іншій справі.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов'язки заявника та про відсутність правового зв'язку між заявником та сторонами у справі.

Відповідно до п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу 12 ГПК України" - "у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження."

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано припинив апеляційне провадження, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга заявника задоволеною не підлягає, а ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" відмовити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року прийняту справі № 916/1193/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда