Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Справа № 916/4960/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на ухвалугосподарського суду Одеської області від 11.02.2016 р. (суддя Желєзна С.П.) та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.) у справі№916/4960/15 господарського суду Одеської області за позовомЗаступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі: Одеської міської ради до1.Виконавчого комітету Одеської міської ради; 2.Торговельно-посередницької фірми "Успіх" товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-посередницька фірма "Успіх-Престиж" провизнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності за участю представників: від прокуратури Савицька О.В., прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №041103, вид. 04.02.2016 р.від позивачане з'явилисьвід відповідача 1не з'явилисьвід відповідача 2не з'явилисьвід третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Київського району міста Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до виконавчого комітету Одеської міської ради та Торговельно-посередницької фірми "Успіх" товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-посередницька фірма "Успіх-Престиж", про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності серія САЕ №067095 від 12.07.2010 р. на нежитлові будівлі магазину з мийкою та адміністративно-побутовими приміщеннями, які розташовані за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 2-а.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2015 р. у справі №916/4960/15 відмовлено в задоволенні клопотання заступника прокурора Київського району м. Одеси про відстрочення сплати судового збору та повернуто заявнику вищевказану позовну заяву без розгляду.

Однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. у справі №916/4960/15 ухвалу господарського суду Одеської області від 17.12.2015 р. скасовано, а позовну заяву Заступника прокурора Київського району міста Одеси з доданими до неї матеріалами направлено до господарського суду Одеської області для вирішення питання про звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Надалі, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2016 р. у справі №916/4960/15 відмовлено в прийнятті позовної заяви Заступнику прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Вказана ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що в межах справи №916/478/15-г вже розглянуто спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі №916/4960/15 ухвалу господарського суду Одеської області від 11.02.2016 р. залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р., ухвалу господарського суду Одеської області від 11.02.2016 р. та передати справу на розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2016 р. касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 06.06.2016 р.

В судове засідання 06.06.2016 р. з'явився представник прокуратури.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін та третьої особи.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2015 р. у справі №916/478/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015р., задоволено позов Заступника прокурора Одеської області та визнано недійсним свідоцтво про право власності серія САЕ №067095 від 12.07.2010 р.

При цьому, в даній судовій справі заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності серія САЕ №067095 від 12.07.2010 р.

Таким чином, враховуючи, що визнання недійсним свідоцтва про право власності має наслідком і визнання недійсними всіх його дублікатів, оскільки дублікат повністю відтворює зміст оригіналу та має однакову з ним юридичну силу, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що в межах справи №916/478/15-г вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і спір, з метою вирішення якого, подано позовну заяву в справі №916/4960/15.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким в подальшому погодився господарський суд апеляційної інстанції, відмовив в прийнятті позовної заяви заступнику прокурора Київського району м. Одеси на підставі п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, здійснюючи касаційний перегляд судових актів, прийнятих у справі №916/4960/15, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із законністю та обґрунтованістю наведеної позиції господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Державної реєстраційної служби України №12-06-15-13 від 15.01.2013 р., визначення терміну "дублікат" в чинному законодавстві відсутнє, проте з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. Тобто, дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.

Відповідно до п. 6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р. (чинного на момент видачі свідоцтва), у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва.

Проаналізувавши наведене, господарські суди попередніх інстанцій, встановили, що діючим законодавством передбачено видачу дубліката свідоцтва про право власності лише у разі крадіжки, втрати, чи пошкодження оригіналу свідоцтва про право власності з обов'язковим дотриманням визначеної процедури, яка передує видачі, та визнанням у зв'язку з цим недійсним втраченого свідоцтва.

Зважаючи на викладене, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що спір про визнання недійсним свідоцтва про право власності та спір про визнання недійсним дублікату цього ж свідоцтва є спорами про один і той же предмет.

При цьому, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Отже, керуючись приписами зазначеної норми процесуального права, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що в межах справи №916/478/15-г вже розглянуто спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, як і спір, про який йдеться в позовній заяві поданій у справі №916/4960/15 та прийняли рішення про відмову в прийнятті даної позовної заяви.

Проте, судова колегія Вищого господарського суду України вважає даний висновок передчасним, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами по-перше: не встановлено, що зумовило одночасне існування як свідоцтва САЕ №067095 від 12.07.2010 р., так і його дублікату; по-друге: не досліджено чи є дані документи ідентичними за своїм змістом; по-третє: не визначено, яку юридичну силу має дублікат свідоцтва, у разі наявності самого свідоцтва, а також після визнання його недійсним, зокрема, з підстав, якими обґрунтоване прийняте у справі №916/478/15-г рішення.

На думку колегії суддів господарського суду касаційної інстанції, встановлення даних фактичних обставин можливе лише під час розгляду по суті спору, що виник між сторонами справи №916/4960/15.

Одночасно, із змісту оскаржуваних судових актів не вбачається, що судами попередніх інстанцій надавалась юридична оцінка підставам позовів, які було заявлено у справі №916/478/15-г та у справі №916/4960/15, та здійснювався аналіз суб'єктного складу їх учасників.

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що у даному випадку господарськими судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано приписи ст. 62 Господарського процесуального кодексу України та відмовлено в прийнятті відповідної позовної заяви Заступника прокурора Київського району міста Одеси.

Відповідна правова позиція місцевого та апеляційного господарських судів також суперечить рішенню Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 р., в якому зазначено, що кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, господарський суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим дані судові акти підлягають скасуванню, а заявлений у справі №916/4960/15 позов підлягає передачі до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11110, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 11.02.2016 р. у справі №916/4960/15 скасувати.

Позов Заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Торговельно-посередницької фірми "Успіх" товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-посередницька фірма "Успіх-Престиж" про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності передати на розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Матеріали апеляційного провадження №916/4960/15 надіслати до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк