Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 53/252-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Державної виконавчої служби Українина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014за скаргою Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодовизначення вартості та оцінки майна у виконавчому провадженні №34280235у справі№ 53/252-10 господарського суду Харківської областіза позовомНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області доПублічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Земельний банк"про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Давиденко О.Л.;

- третьої особи повідомлений, але не з'явився;

- ДВС України Юхименко О.С.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2014 у справі №53/252-10 (суддя Бринцев О.В.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (надалі ПАТ "НТІТТР"/скаржник) у задоволенні скарги, поданої на дії Державної виконавчої служби України (надалі ДВС України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Ільїн О.В.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано частково, скаргу ПАТ "НТІТТР" задоволено частково.

Державна виконавча служба України, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2011 у даній справі задоволений позов Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", третя особа у справі - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк"; за рішенням з метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області щодо стягнення за кредитним договором № 5 від 18.06.2008 у розмірі 50 000 000,00 грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 8 973 287,65 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 5/3 від 06.07.2009, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 2411, а саме: нежитлову будівлю: літ. "С-2" площею 1828,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, що складається з виробничих приміщень: 1-го поверху - загальною площею 901,6 кв.м.; 2-го поверху - загальною площею 692,4 кв.м., підвалу - загальною площею 234,7 кв.м. та нежитлові приміщення першого поверху №12,13,14,15 в літ. "Б-2", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Каштанова,29 загальною площею 316,4 кв.м., що оцінений (на дату укладення договору іпотеки) в розмірі 4 051 300,00 грн., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (надалі нежитлові будівлі/спірне майно).

На виконання вказаного рішення, видано відповідний наказ від 07.08.2012; 23.08.2012 ВДВС винесено постанову №34280235 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 07.08.2012 №53/252-10.

22.04.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М., при примусовому виконанні доручення керівника виконавчої групи - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо проведення опису та арешту майна при примусовому виконанні наказу у справі №53/252-10 від 07.08.2012 складено акт опису та арешту майна, згідно з яким проведено опис вищевказаної нежитлової будівлі та накладено арешт на описане майно і встановлена заборона його відчуження.

14.11.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно з якою постановлено призначити Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон" в особі Польовничого Руслана Сергійовича, що має сертифікат, виданий 18.10.2013 за №15374/14 Фондом державного майна України (строк дії до 18.10.2016 року) експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №53/252-10 від 07.08.2012.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з висновком експерта вартість спірного майна становить 2 085 000,00 грн., а саме: нежитлова будівля: літ. "С-2" площею 1828,7 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, що складається з виробничих приміщень: 1-го поверху - загальною площею 901,6 кв.м.; 2-го поверху - загальною площею 692,4 кв.м., підвалу - загальною площею 234,7 кв.м. оцінено в 1 757 000,00 грн. (ринкова вартість) та нежитлові приміщення першого поверху №12,13,14,15 в літ. "Б-2", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Каштанова,29 загальною площею 316,4 кв.м. оцінені в 328 000,00 грн. (ринкова вартість).

У зв'язку з незгодою ПАТ "НТІТТР" з визначеною експертом ринковою вартістю спірного майна, 04.02.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні на підставі ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", для здійснення рецензування звіту про оцінку.

Згідно з висновком рецензента, викладеним в рецензії, звіт про оцінку в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Звертаючись до місцевого господарського суду із скаргою на дії ДВС щодо визначення вартості спірного майна, ПАТ "НТІТТР" послалося на те, що в звіті безпідставно експерт послався на те, що йому не було надано доступу до спірного нерухомого майна, у зв'язку з чим не проводилося обстеження приміщень, а тому технічний стан приміщень визначався відповідно до фотознімків, наданих Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, оскільки, як зазначає скаржник, до нього не звертався експерт із проханням надати доступ до спірного майна.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні скарги на дії ДВС України, виходив із того, що виконавча служба діяла в межах Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, ст.ст. 57 та 58 вказаного Закону, а тому, відсутні підстави для задоволення поданої скарги на дії ДВС України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, та частково задовольняючи скаргу, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення експерта, який проводив оцінку спірного майна, щодо надання доступу до цього майна, та, відповідно, доказів отримання такої відмови, а тому здійснення визначення ринкової вартості спірного майна за фотознімками, свідчить про відсутність повної та достовірної інформації щодо його фізичного стану, ставить під сумнів об'єктивність проведеної оцінки та суперечить вимогам Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна".

Вищий господарський суд України погоджується із постановою суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктом оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (витратний, дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується звітом про незалежну оцінку спірного майна (розділ 3 "Обмежуючі умови і допущення") доступ до об'єкта оцінки не був наданий, у зв'язку з цим не проводилось обстеження приміщень на дату оцінки, тому технічний стан приміщень визначався з фотознімків, наданих працівниками Національного банку України в особі Управління НБУ в Харківській області. Вказаний факт - недопуск експерта до об'єкта оцінки, та здійснення ним незалежної оцінки за допомогою фотознімків, правомірно викликав у суду апеляційної інстанції обґрунтовані сумніви здійсненої експертом оцінки спірного нерухомого майна в частині, зокрема, визначення його ринкової вартості у розмірі 2 085 000,00 грн. без урахування ПДВ, адже отримання експертом необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки шляхом фактичного ознайомлення з цим майном (що можливо при доступі експерта до цього майна), та отримання цієї інформації з фотознімків, могло вплинути на визначення кінцевої ринкової вартості цього майна.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про задоволення скарги ПАТ "НТІТТР" в частині визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо визначення вартості та оцінки майна при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області №53/252-10 від 07.08.2012.

Крім того, як вбачається із скарги на дії ДВС, однією із вимог скаржника була вимога про зобов'язання ДВС України повторно провести оцінку спірного нерухомого майна, в задоволенні якої судами було відмовлено, з чим погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ "НТІТТР" в частині зобов'язання ДВС України повторно провести оцінку спірного нерухомого майна, так як норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають повноважень господарського суду зобов'язувати органи виконавчої служби вчиняти певні дії за результатами розгляду скарги на їх дії в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги про те, що Національним стандартом №1 не передбачено обов'язкового доступу до всіх складових приміщень, які оцінюються, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки як вказувалося вище, сукупність як приписів Національного стандарту №1, так і Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", дає підстави дійти висновку про необхідність ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього суб'єктом оціночної діяльності.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, а тому не є підставами для скасування оскаржуваної постанови.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Апеляційний господарський суд використав у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, а відтак, відсутні підстави для скасування прийнятої ним постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі №53/252-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере