Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 5/17/56-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Куровського С.В.,розглянувши касаційні скарги 1. публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Даніель" Ожга Є.В.; 2. гр. ОСОБА_1 м. Хмельницький на ухвалувід 12.03.2014 господарського суду Хмельницької області та постановувід 21.05.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5/17/56-Б господарського суду Хмельницької областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ", м. ХмельницькийліквідаторШишкін С.В., м. Хмельницькийголова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-Інвест КНВ", м. Хмельницькийв судовому засіданні взяли участь представники:

гр. ОСОБА_1 ПАТ "КБ "Даніель" ліквідатор ТОВ "АРТ-Інвест КНВ"Вітязь О.П., довір.; Пугач С.В. довір.; Шишкін С.В.; Івахов Р.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

У проваджені господарського суду Хмельницької області знаходиться справа № 5/17/56-Б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ", порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 09.07.2010 визнано боржника банкрутом, відрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

24.04.2014 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Шишкін С.В. звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договору від 06.11.2008 купівлі-продажу виробничого корпусу в АДРЕСА_1, загальною площею 3 873,1 кв.м., укладеного між боржником в особі директора Комісарова О.В.. та гр. ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 (судді: Грамчук І.В. - головуючий, Димбовський В.В., Радченя Д.І.) заяву ліквідатора задоволено, визнано недійсним договір 06.11.2008 купівлі-продажу виробничого корпусу, укладений між боржником в особі директора Комісарова О.В.. та гр. ОСОБА_1, на спеціальних підставах, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство, як такого, що завдає збитків боржнику та укладений із заінтересованою особою стосовно боржника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (судді: Демидюк О.О. - головуючий, Бригинець Л.М., Коломис В.В.) вказану ухвалу залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, гр. ОСОБА_1 та публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Даніель" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Даніель" Ожга Є.В. (далі - ПАТ "КБ "Даніель") звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга гр. ОСОБА_1 мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 203, 204, 215, 256 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, а також пропущення ліквідатором строку позовної давності.

Касаційна скарга ПАТ "КБ "Даніель" обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 17 Закону про банкрутство, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник, зокрема посилається на те, що оскаржувані судові рішення стосуються його прав та інтересів, як заставодержателя відчуженого майна боржника.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга гр. ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "КБ "Даніель" підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсними укладених до порушення провадження у справі про банкрутство угод боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, зокрема, якщо виконання договору завдає збитків боржнику.

Крім того, частиною 11 ст. 17 Закону про банкрутство встановлено підстави для визнання недійсними у межах справи про банкрутство угод боржника, зокрема у випадку укладення угоди із заінтересованою особою, в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Зазначені у ст. 17 Закону про банкрутство підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), оскільки при визнанні угод недійсними зі згаданих підстав завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси з метою задоволення за рахунок його реалізації грошових вимог кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.11.2008 між боржником в особі директора Комісарова О.В. (продавець) та гр. ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого остання придбала у власність виробничий корпус в АДРЕСА_1, загальною площею 3 873,1 кв.м.

За умовами договору (п.п. 2.1) ціна об'єкту склала 190 763 грн., які покупець зобов'язався сплатити до 06.12.2008 шляхом готівкового розрахунку в касу підприємства. При цьому право власності на майно реєструється за покупцем до здійснення розрахунку за придбане майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відчуження майна за спірним договором відбулося за істотно заниженою вартістю. Так, зазначений виробничий комплекс був придбаний боржником на біржі у 2002 році за ціною 297 172 грн., а ринкова вартість цього об'єкту станом на 30.06.2005 згідно експертного висновку становила 502 530 грн. Будь-яких доказів, які б підтверджували істотне зниження вартості спірного майна до суми, за якою воно було відчужено за спірним договором, судами встановлено не було.

При цьому в якості єдиного доказу здійснення розрахунку за придбане майно гр. ОСОБА_1 посилалася лише на довідку приватного нотаріуса від 13.10.2011 № 01-24/103/02-17. У той же час судами встановлено, що надходження коштів від продажу майна за спірним договором не відображено в бухгалтерській та податковій звітності боржника за період з 2008 по 2013 роки, тобто фактично розрахунки за придбане майно продавцем не проводились.

Більше того, судами встановлено, що покупець майна - гр. ОСОБА_1 перебуває у родинних стосунках із директором боржника Комісаровим О.В., а саме, є його рідною сестрою, тобто заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

Зазначені обставини беззаперечно свідчать, що нерухоме майно за спірним договором було відчужено заінтересованій особі стосовно боржника та за ціною, значно меншою його ринкової вартості, без здійснення фактичних розрахунків, що завдало істотних збитків як боржнику, так і кредиторам та, відповідно, є підставою для визнання договору недійсним згідно зі ст. 17 Закону про банкрутство.

Що стосується строку позовної давності, то у даному випадку процедура визнання недійсним договору не є позовним провадженням, а ініційована в межах справи про банкрутство на спеціальних підставах, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство. Тому стосовно таких правовідносин положення Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності застосуванню не підлягають.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Стосовно касаційної скарги ПАТ "КБ "Даніель" колегія суддів зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні (касаційні) скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Звертаючись із касаційною скаргою, ПАТ "КБ "Даніель" послався на те, що оскаржувані судові рішення стосуються його прав та обов'язків, як заставодержателя майна, відчуженого за спірним договором купівлі-продажу.

Проте зазначена обставина сама по собі не означає автоматичного набуття скаржником статусу учасника справи про банкрутство. Жодних процесуальних документів суду у справі про банкрутство, які б свідчили про залучення ПАТ "КБ "Даніель" в якості учасника провадження у справі останнім не надано.

За таких обставин заявник позбавлений права на касаційне оскарження судових рішень у даній справі.

У зв'язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "КБ "Даніель" підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

На підставі наведеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 80, 106, 107, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Даніель" Ожга Є.В. припинити.

2. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 у справі № 5/17/56-Б залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

С.В. Куровський