Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. К/9991/79975/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А0235 Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року по справі № 2а-1794/12/2770

за позовом ОСОБА_4

до Військової частини А0235 Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок

грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0235 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано дії Військової частини А-0235 протиправними в частині непроведення відповідного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_4 за період з 1 квітня 2006 року по 1 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони країни» (далі - Указ Президента України № 389) та 100 % надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 «Про посилення захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Указ Президента України № 173).

Зобов'язано відповідача провести відповідний перерахунок ОСОБА_4 грошового забезпечення за період з 1 квітня 2006 року по 1 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 та 100% надбавки відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та виплатити суму заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 28 грудня 2005 року по 27 грудня 2006 року проходив військову службу на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів у військових формуваннях військової прокуратури Військово-Морських Сил України.

З 28 грудня 2006 року по 10 травня 2011 року займав посаду старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення, нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах та представництва інтересів громадян і держави у судах військової прокуратури Військово-Морських Сил України.

Військова прокуратура Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0235.

Позивач 9 липня 2012 року звернувся із заявою до відповідача, в якій просив повідомити чи нараховувались йому у період з 1 квітня 2006 року по 1 січня 2008 року надбавки до грошового забезпечення, передбачені Указами Президента України № 173 та № 389. Просив видати розпорядження щодо проведення відповідного перерахунку його грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу та 100-відсоткової надбавки відповідно до вищевказаних Указів за період з 1 квітня 2006 року по 1 січня 2008 року, виплатити заборгованість, що виникла з 1 квітня 2006 року по 1 січня 2008 року внаслідок неврахування зазначених надбавок.

Відповідач листом від 11 липня 2012 року № 1033 повідомив позивача, що надбавки, передбачені Указами Президента України № 173 та № 389, а саме за безперервну військову службу і 100-відсоткової надбавки не виплачуються особам офіцерського складу військових прокуратур згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», а тому підстави для проведення відповідних перерахунків відсутні.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, які нараховувалася та виплачувалася раніше не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Суди дійшли висновку, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку грошового забезпечення є неправомірною, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд касаційної інстанції з висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».

Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за ранг застосовується розмір окладу за військовим званням.

Згідно з пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені указами Президента України, - з 1 квітня 2006 року після визнання такими, що втратили чинність.

Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлені нові умови оплати праці працівників прокуратури та нові розмірі посадових окладів, у зв'язку з чим не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів та зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 1 квітня 2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.

За таких обставин Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» не передбачено з 1 квітня 2006 року виплати працівникам прокуратури щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених Указами Президента України № 173 та № 389, а застосування нової структури грошового забезпечення військових прокурорів узгоджується з частиною другою статті 461 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», згідно з якою на них поширюються всі види забезпечення, встановлені законодавством для офіцерського складу Збройних Сил України (відповідно до пункту 5 постанови 268 - окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років). Виплати, встановлені Указами Президента України № 173 та № 389, стосувалися лише військовослужбовців Збройних Сил України і не застосовувалися щодо працівників військових прокуратур після 1 квітня 2006 року.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 червня 2012 року № 21-161а12, від 19 березня 2013 року № 21-47а13, від 12 червня 2013 року № 21-418а12, від 24 вересня 2013 року № 21-249а12.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А0235 Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року скасувати.

Ухвалити нову постанову. У позові ОСОБА_4 до Військової частини А0235 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.