Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/800/62916/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Голяшкіна О.В., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Генічеської міської ради Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и л а:Державна фінансова інспекція в Херсонській області звернулась до суду з позовом до Генічеської міської ради Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Генічеську міську раду виконати повністю пункти 8.1, 11.1, 13.1 та 13.2 та частково пункти 5.1, 7.1 вимоги від 26 вересня 2013 року №21-08-14-14/5669

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Державна фінансова інспекція в Херсонській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області проведено ревізію міського бюджету та фінансово-господарської діяльності Генічеської міської ради за період

з 01 березня 2009 року по 01 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт від 13 вересня 2013 року № 08-17/18.

З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області направлено відповідачу вимогу від 26 вересня 2013 року №21-08-14-14/5669, якою зобов'язано Генічеську міську раду, зокрема:

пунктом 2.2 - внести зміни до договору №4 від 03 березня 2012 року та розрахунку до даного договору в частині необхідності сплати до бюджету розвитку ПП «КЕП-ХЕРСОН» залишку коштів пайової участі в сумі 25 509,60 грн.;

пунктом 3.1 - стягнути з боржника до загального фонду міського бюджету кошти в сумі 3776,15 грн.;

пунктом 5.1 - утримати із заробітної плати працюючих працівників зайво нараховані та сплачені доходи, стягнути із звільнених працівників зайво отримані доходи в сумі 400,00 грн. та відкоригувати суму єдиного внеску в сумі 145,20 грн.;

пунктом 7.1 - стягнути з КП «Генічеський міський парк культури та відпочинку

ім. Т.Г.Шевченка» кошти в сумі 36411,00 грн.;

пунктом 8.1 - стягнути з громадянки ОСОБА_4 до спеціального фонду міського бюджету кошти в сумі 171 260,0 грн.;

пунктом 13.1 - відобразити в обліку дебіторську заборгованість за фінансовим управлінням Генічеської РДА та ХОД ВАТ НАСК «Оранта» на суму 13 265,97 грн.;

пунктом 13.2 - в разі відмови співвласників будівлі в добровільному порядку сплатити кошти за опалення зайнятих ними приміщень, міській раді необхідно стягнути з співвласників будівлі кошти в сумі 13 265,97 грн.

З метою зобов'язання Генічеської міської ради виконати вищезазначені пункти вимоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою

інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, позивачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання виконати вимогу.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, яка згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Генічеської міської ради Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України

Судді: