Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2015 р. м. Київ К/800/50753/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування ріішення і картки відмови в прийнятті митної декларації,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200199/1 від 08 травня 2013 року; визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00240.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивачем з Trademore Investmints Limited (США) укладено зовнішньоекономічний контракт від 19 червня 2012 року № 19SМ з додатками від 17 квітня 2013 року № 130736/1. Продавцем товару є компанія Trademore Investmints Limited (США). Постачальником товару для компанії Trademore Investmints Limited (США) є підприємство Central National-Gottesman Europe GMBH (Австрія) згідно із договором від 07 липня 2009 року № ТМ01СN.

Відповідно до вищезазначеного договору постачальник здійснив поставку товарів на умовах поставки СІF Одеса відповідно ІНКОТЕРМС 2010 у кількості та по ціні, узгодженій шляхом підписання додатків від 17 квітня 2013 року № 130736/1, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до додатків від 17 квітня 2013 року № 130736/1, які є невід'ємною частиною контракту від 19 червня 2012 року № 19SМ, ціна на товар склала 118 423,57 USD, що відповідає 946 559,60 грн. (за курсом валюти 7,993 грн./ USD).

07 травня 2013 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для оформлення вантажу за вищевказаним контрактом шляхом подання вантажно-митної декларації, а саме: від 07 травня 2013 року № 110100000/2013/213352.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України, а саме: 900 USD за тонну (0,9 за кг) - щільністю 80 г/кв.м., 880 USD за тонну (0,88 за кг) - щільністю 90 г/кв.м, та 835 USD за тонну (0,835 за кг) - щільністю 115-250 г/кв.м.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем надані наступні документи: уніфіковану митну квитанцію МД-1 № 50006Е№0211580 від 25 квітня 2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0006877 від 30 листопада 2012 року; накладну УМВС № 40531600 від 29 квітня 2013 року; коносамент (Bill of Lading) HLCUTA 1130247967 від 05 березня 2013 року; експертний висновок УкрПапір № 340 від 24 квітня 2013 року; рахунок-фактурау (інвойс) № 130736 від 17 квітня 2013 року; рахунок від продавця (треті особи) № 130736 від 17 квітня 2013 pоку; пакувальний лист б/н від 06 березня 2013 року; страховий поліс 01G 64128/1070/0487 від 05 березня 2013 року; договір з третіми особами № ТМ 01 СN від 07 липня 2009 року; зовнішньоекономічний договір № 19SМ 04 від 19 червня 2012 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 130736 від 17 квітня 2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна (видана ДПІ Голосіївського р-ну м. Києва) від 05 квітня 2013 року; сертифікат про походження товару ССРІТ124103789 від 14 березня 2013 року; екологічну декларацію № 32187 від 25 квітня 2013 року; комерційну пропозицію № 12122012 від 12 грудня 2012 року; лист продавця від 25 квітня 2013 року; лист виробника від 24 квітня 2013 року; копію митної декларації країни відправлення (експортна ВМД) від 04 березня 2013 року та її переклад.

Дніпропетровська митниця з визначенням митної вартості товару у вищевказаній вантажно-митній декларації не погодилась та відмовила в оформленні товару шляхом видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08 травня 2013 року № 110100000/2013/00240.

Дніпропетровською митницею видано рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200199/1 від 08 травня 2013 року, за результатами якого ціна товару збільшена із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-ґ резервним методом - до 0,9 дол.США/кг.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що декларант не подав додаткові документи на підтвердження достовірності заявлених відомостей щодо страхових витрат, як однією із складових митної вартості. При цьому сумніви у Митниці виникли у зв'язку з розбіжностями та відсутністю відомостей у страховому документі, а саме: процентна ставка страхування та сума страхування.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності визначеної митної вартості, митниця посилалась на таке: «На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до п. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, були виявлені наступні розбіжності та відсутність відомостей, а саме: в наданому страховому документі від 05 березня 13 року № 01G 64128/1070/0487 застраховано вантаж вагою нетто 140032,60 кг на суму 129495,75 дол. США., процентна ставка страхування складає 110% від вартості товарів, вказаної в інвойсі. В експортній декларації: умови поставки FОВ, зазначено контракт № SUCN21209. Також в зазначеній експортній МД зазначено невідомий контракт № SUCN21209. В інформації, яка надана Асоціацією українських підприємств целюлозно-паперової галузі «УкрПапір», щодо вартості окремих видів картонно-паперової продукції, що ввозиться на митну територію України, зазначена вартість папера в аркушах щільністю 115 кв. м, торгової марки COATED 2/S, SNOW EAGLE на умовах поставки СІF Одеса, 845-865 дол. США за тонну. В експертному висновку від 24 квітня 2013 року № 340, наданому на звернення ТОВ ТГ «Інтерпап», вартість паперу - 835 дол. США за тонну».

Між тим, за умовами поставки CIF, Одесса згідно Інкотермс-2000 продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, які необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Умови поставки CIF (cost, insurance and freight - «вартість, страхування і фрахт»). Термін «вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. За умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування з мінімальним покриттям, у іншому випадку, за бажанням покупця, можуть бути визначені інші умови страхового покриття.

Проте митницею не доведено, що розбіжності у страховому документі впливають на митну вартість товару, що вони є складовими митної вартості товарів в розумінні іншого страхового покриття, а поданий декларантом документ не є доказом на підтвердження страхових відомостей.

За таких обставин, сумніви, що зазначені у оскаржуваному рішенні, не можуть бути обґрунтованими, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України.

Також, інші розбіжності, які викладені у оскаржуваному рішенні митниці не можуть вважатись обґрунтованими сумнівами, оскільки сумніви можуть бути обґрунтованими, якщо розбіжності виявлені у документах, визначених у ч. 2 ст. 53 МК України.

Таким чином витребування додаткових документів без врахування ч. 2 ст. 53 МК України свідчить про порушення відповідачем положень ч. 3 ст. 53 цього Кодексу.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція вже була зазначена у постанові Верхового Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на не правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200199/1 від 08 травня 2013 року.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00240.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: