Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2016 р. м. Київ К/800/62447/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівГоляшкіна О.В. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд

адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Мегаполіс Україна Лоджістікс" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Київська міжрегіональна митниця), Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення та стягнення коштів за касаційною скаргою Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ТОВ "Мегаполіс Україна Лоджістікс" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення та стягнення коштів.

Просило:

- взнати протиправним і скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці від 05 грудня 2013 року № 100270001/2013/300502/1 про коригування митної вартості товарів;

- повернути ТОВ "Мегаполіс Україна Лоджістікс" надміру сплачені суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) та мита в сумі 45792,75 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

- присудити на користь ТОВ "Мегаполіс Україна Лоджістікс" судовий збір у сумі 240,87 грн. з Державного бюджету України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, позовні вимоги ТОВ "Мегаполіс Україна Лоджістікс" задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці від 05 грудня 2013 року № 100270001/2013/300502/1 про коригування митної вартості товарів.

Повернуто ТОВ "Мегаполіс Україна Лоджістікс" надміру сплачені суми ПДВ та мита в сумі 45792,75 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Присуджено на користь ТОВ "Мегаполіс Україна Лоджістікс" судовий збір у сумі 240,87 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державного казначейства України у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Мегаполіс Україна Лоджістікс".

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 17 жовтня 2012 року № MJF-MUL з Компанією "MJF Teas (Pvt) Ltd" (Шрі-Ланка) (Продавець) та відповідно до специфікації від 31 жовтня 2013 року № 3006604 і комерційного інвойсу від 31 жовтня 2013 року № 3006604, позивачем придбано на умовах СІР-Київ товар (чай), визначеного в специфікації та інвойсі асортименту, кількості, ціни, на загальну вартість 59 297,58 дол. США.

При цьому у специфікації та в інвойсі, крім вартості товару, зазначено вартість страхування - 326,14 дол. США та вартість перевезення - 4300 дол. США.

Даний товар подано до митного оформлення згідно з вантажною митною декларацією (далі - ВМД) від 05 грудня 2013 року № 100270000/2013/186578 та задекларовано його митну вартість згідно із статтею 58 Митного кодексу України за першим методом (за ціною договору) у розмірі 59297,58 дол. США, що складається з ціни на товар - 54671,44 дол. США і додаткових витрат: на страхування і транспортування - 4 626,14 дол. США.

Відповідачем скориговано митну вартість товару та визначено її на рівні

72960 дол. США, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05 грудня 2013 року № 100270001/2013/300502/1.

В графі 33 цього рішення зазначено, що його прийнято у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах наявні розбіжності), а саме:

- не надано специфікації від 31 жовтня 2013 року № 3006604;

- відмінність банківських реквізитів в контракті та в інвойсі.

В рішенні зазначено, що визначена відповідачем відповідно до статті 64 Митного кодексу України митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками згідно з ВМД від 29 листопада 2013 року № 50006000/2013/053007.

Виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову ВМД, згідно з якою проведено митне оформлення товару та випущено у вільний обіг, а позивачем сплачено фінансову гарантію (ПДВ та мито) в розмірі 45 792,75 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Київська міжрегіональна митниця, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства. Крім того, зважаючи на незаконність рішення відповідача, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13 березня 2012 року № 4495-VI.

Відповідно до статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами першою та другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеної норми слідує, що витребування митним органом додаткових документів, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для підтвердження митної вартості товару відбувається у випадку існування об'єктивних сумнівів щодо наявності у документах, зазначених у частині другій цієї статті, розбіжностей, ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що в первинних документах, наданих декларантом до митного оформлення були відсутні розбіжності, при цьому митна вартість товару правомірно заявлена ПАТ "Сумихімпром" до декларування, оскільки визначена на підставі первинних документів. Жодних обставин та доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів митним органом до прийняття оскарженого рішення не наведено.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України. Перелік наданих документів відображено в графі 18 оскаржуваного рішення, в картці відмови у митному оформленні та у графі 44 ВМД і відповідачем не заперечується.

Подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - 59 297,58 дол. США. При цьому, вказані документи окремо містили додаткові відомості про витрати на страхування та транспортування, що включалися до ціни.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що рішення митниці ґрунтується лише на припущенні, яке не підтверджене належними доказами. Такі обставини є достатніми підставами для визнання рішення митниці незаконним.

Разом з тим, щодо стягнення сум надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає, що суди прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої МК України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права і встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для їх часткового задоволення.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції мас право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Україна Лоджістікс" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення та стягнення коштів, скасувати в частині повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Україна Лоджістікс" надміру сплачених сум податку на додану вартість та мита в сумі 45792,75 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у

м. Києві.

Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Швед Е.Ю.