Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. м. Київ К/9991/24234/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2а-0870/1213/11 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Завод залізобетонних конструкцій № 6»

про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 195795,12 грн. за рахунок майна платника податків, що перебувають у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що за ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 6» рахується податковий борг із земельного податку, який складається із 195555,19 грн. недоїмки та 239,93 грн. пені.

За визначенням підпункту 14.1.175 Податкового кодексу України (ПК) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У судовому процесі встановлено, що на адресу ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 6» податковим органом направлені перша та друга податкові вимоги від 31.12.2009 за №1/1353/30818 на суму 13397,41 грн. та від 25.02.2010 за №2/134/3067 на суму 31157,92 грн.

20.01.2010 та 22.03.2010 податковим керуючим складені акти опису активів, на які поширюється податкова застава, за № 120 на суму 35175,15грн. та №131-2 на суму 103079,67 грн. відповідно, про що внесені записи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що стягненню податкового боргу за рахунок майна передує процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів платника податків, як неодмінна умова для надання судом дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Оскільки ДПІ не зверталась з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача за рахунок грошових коштів на банківських рахунках, звернення з позовом про надання дозволу стягнення податкового боргу за рахунок майно є передчасним.

Такий висновок судів попередніх інстанцій, однак, не відповідає правильному застосуванню вищенаведених норм ст. 95 ПК.

За змістом цих норм законодавець не встановлює обов'язкової послідовності застосування податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, окрім як направлення податкової вимоги до звернення стягнення на кошти або майно. Як кошти, так і майно платника податків згідно з пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК є рівнозначними джерелами погашення його податкового боргу. Погашення податкового боргу за рахунок коштів платника податків або за рахунок його майна є альтернативними заходами погашення податкового боргу платника податків, вибір яких, в разі його несплати платником податків, є прерогативою податкового органу в залежності, зокрема від платоспроможності платника податків.

В судовому процесі представник ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 6» підтвердив як факт податкового боргу, за стягненням якого за рахунок майна підприємства звернулась ДПІ до суду, так і недостатність у підприємства коштів для погашення цього податкового боргу.

Відповідно до частини 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про передчасність звернення податкового оргун до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, та за встановлених фактів наявності суми податкового боргу та недостатності у відповідача коштів для її погашення, про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012.

Позов задовольнити: надати дозвіл Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на погашення суми податкового боргу в сумі 195795,12 грн. за рахунок майна Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 6», що перебуває у податковій заставі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев