Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2014 р. м. Київ К/800/37110/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання наказу протиправним і скасування, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України №1073-0 від 19.11.2013 року «Про припинення перебування на державній службі» за порушення присяги державного службовця на підставі п.6 ч. 1 ст.30 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII), поновити на посаді інспектора митного оформлення №1 митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач 2.04.2001 року прийняв присягу державного службовця і працював на різних посадах в органах митної служби.

Наказом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів №74-о від 3.06.2013 року позивача переведено на посаду інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Західний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Співробітниками Головного управління внутрішньої безпеки Міндоходів у м. Києві та прокуратури м. Києва проведено слідчі дії в адміністративній будівлі Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в результаті яких встановлено факт незаконного отримання позивачем від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності коштів в розмірі 500,00 грн. за прискорення оформлення документів щодо акредитації товариства з обмеженою відповідальністю "Дюнпер Оттль ЛТД".

Постановою слідчого прокуратури м. Києва від 30.12.2013 року кримінальне провадження щодо неправомірних дій позивача закрито через малозначимість, яке не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди суспільству і державі, а також окремим громадянам та юридичним особам.

Наказом Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України №1073-0 від 19.11.2013 року «Про припинення перебування на державній службі» припинено перебування позивача на державній службі за порушення присяги державного службовця на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону №3723-XII.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що проступок позивача містить ознаки злочину, а тому дає підстави для припинення перебування на державній службі на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій не можливо погодитись з огляду на наступне.

Правовий статус посадових осіб митної служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, Законом №3723-XII.

За приписами Митного кодексу України, посадові особи митної служби, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

У частині другій статті 17 Закону №3723-XII наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Статтею 30 Закону №3723-XII передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у Кодексі законів про працю. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону №3723-XII; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону №3723-XII; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону №3723-XII.

При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 Закону №3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

У частині другій статті 14 Закону №3723-XII законодавець визначив ще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 Кодексу законів про працю), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, а тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-259а13.

Крім того, помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на абз. 2 п.2 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», оскільки кримінальна відповідальність - це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки як злочинної. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, і матеріалізується в обвинувальному висновку суду. Зазвичай вона включає засудження особи за вчинений злочин, призначення їй покарання, його відбування, судимість тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про визнання правомірними дій відповідача щодо звільнення позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Оскільки обставини справи в частині позовних вимог, що стосуються поновлення на посаді, встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення в цій частині та ухвалити нове.

У зв'язку з тим, що судом першої інстанції було помилково відмовлено в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, а судом апеляційної інстанції дане судове рішення залишено без змін, то цими судами, відповідно, не було вирішено питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням.

Враховуючи таку ситуацію, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року скасувати повністю.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування наказу про припинення перебування ОСОБА_4 на державній службі, поновлення на посаді скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати наказ Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України №1073-0 від 19.11.2013 року «Про припинення перебування на державній службі» і поновити ОСОБА_4 на посаді інспектора митного оформлення №1 митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати і справу в цій частині направити на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О.Лиска

І.Я.Олендер