Історія справи

Постанова ВАСУ від 20.01.2015 року у справі №822/175/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/22586/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі: Романишин О.Р.,

за участі представника позивача: Гащака Б.В.,

представника відповідача: Мартиневич А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі № 822/175/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2014 року ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою митного оформлення товару товариством була подана до Хмельницької митниці митна декларація від 19.07.2013 року №400040000/2013/003717. За наслідками митного оформлення митним органом 19 липня 2013 року прийнято рішення №400040000/2013/000024/1 про коригування митної вартості товару та картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00048. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати рішення про корегування митної вартості та картку відмови протиправними та скасувати, а також зобов'язати митний орган провести митне оформлення за заявленою митною вартістю.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України (митний пост "Славута") від 19 липня 2013 року №400040000/2013/000024/1 про коригування митної вартості товарів. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400040000/2013/00048, складену 19 липня 2013 року Хмельницькою митницею Державної митної служби України (митний пост "Славута"). Зобов'язано Хмельницьку митницю Міндоходів вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою Публічним акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів, Хмельницька митниця Міністерства доходів і зборів України звернулась із касаційною скаргою, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22 травня 2013 року між позивачем та компанією-постачальником "DEFTRANS" (Польща) було укладено Контракт № І 13/20, предметом якого була поставка позивачу меблів для ванних кімнат з ДСП, ламінованих (далі - Товар).

На виконання умов контракту, на адресу позивача у липні 2013 року було направлено товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 16.07.2013 р. №FE/0000018/2013.

З метою митного оформлення товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Славута" митна декларація від 19.07.2013 року № 400040000/2013/003717, в якій Товар задекларований у митний режим "імпорт". Фактурна вартість товару визначена на рівні 7 015,72 євро, а митна вартість - 7 672,49 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт № І 13/20 від 22 травня 2013 року, рахунок-фактуру (інвойс) №FE/0000018/2013 від 16.07.2013 року, договір доручення (про перевезення) №1128 від 25.12.2012 р. та Довідку №1079-131 1654 від 16.07.2013 р. про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом, Договір № 1116 на перевезення вантажів від 28.12.2013 року.

Окрім цього, за власним бажанням позивачем було надано відповідачу наступні документи: копію митної декларації країни відправлення MRN13PL394020E0033923 від 16.07.2013 p., міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 16.07.2013 р., прайс-лист виробника № б/н від 22.05.2013 р., калькуляцію № б/н від 03.06.2013 р.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією 400040000/2013/003717 від 19.07.2013 року відповідачем встановлено, що відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документи, подані до митного оформлення, не дають можливості пересвідчитись у правильності визначення митної вартості товару, тому що не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості Товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на страхування товарів), у зв'язку із чим, необхідне подання додаткових документів у відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України: виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформаціями біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв'язку з цим митним органом 19 липня 2013 року прийнято рішення №400040000/2013/000024/1 про коригування митної вартості товару, внаслідок цього митну вартість товару було збільшено з 7672,49 євро до 13578,18 євро. Згідно з цим рішенням, метод 1 визначення вартості товару не застосовано у зв'язку з неподанням митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог п. 2, 8, 9 ст. 52 Митного Кодексу України та п. 2, 3 ст. 53 Митного Кодексу України. Консультацію проведено. метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта митного органу , щодо оформлення ідентичних та подібних товарів; метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Застосовано метод 6 - резервний.

19.07.2013 р. відповідачем складено картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00048.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими до митного оформлення документами підтверджується визначена позивачем митна вартість товарів, у зв'язку з чим дії відповідача по коригуванню митної вартості за резервним методом є неправомірними, а тому спірні рішення митного органу підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо неправомірності спірних рішень митного органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Як встановлено під час судового розгляду справи та вірно сказано судами, з рішення митниці про визначення митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі документів поданих ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор".

В оскаржуваному рішенні не вказано, якою саме ціновою інформацією та за який період керувалася Хмельницька митниця при визначенні митної вартості товару.

Крім того, оскільки позивач не укладав договір страхування, такий документ він подати на вимогу митного органу не міг. Страхування товару не передбачалось умовами Контракту чи іншими документами, такі платежі ним не сплачувались, а тому витрати на страхування відсутні при визначенні митної вартості товару, тому й позивач не міг подати такий документ для підтвердження заявленої митної вартості. Окрім цього, під час митного оформлення товару, позивачем була надано довідка №1079-131 1354 від 16.07.2013 р. про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом, в якій зазначено, що страхування вантажу не здійснювалось.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 19 липня 2013 року №400040000/2013/000024/1 та картка відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00048 Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України прийняті з порушенням вимог ст. ст. 57-60 Митного кодексу України.

В той же час, рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання Хмельницької митниці Міндоходів вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою Публічним акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю не відповідає вимогам закону, оскільки вказане є втручанням у виключні дискреційні повноваження митного органу щодо здійснення митного контролю, чого суд не мав права вчиняти.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла думки, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але частково невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі № 822/175/14 скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року змінити, скасувавши її в частині зобов'язання Хмельницької митниці Міндоходів вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою Публічним акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: