Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2014 р. м. Київ К/800/11321/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Атек" до Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

Закрите акціонерне товариство "Атек" звернулось в суд з позовом до Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 01.02.2012 року № 171-ІІ.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на час прийняття спірного рішення відносно позивача діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим застосування штрафу та пені до позивача є протиправним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 171-ІІ від 01.02.2012 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або неповернення в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі наказу від 20.09.2011 року № 297 та направлення від 07.12.2011 року .№ 1388 посадовими особами Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено документальну планову перевірку по коштам Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за квітень-грудень 2008 року, 2010 рік та 9 місяців 2011 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2011 року № 1408.

На підставі акта перевірки Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено Рішення від 27.12.2011р. № 171 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким на підставі пункту 7 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , частини першої статті 21, статті 22, пункту 6 частини першої статті 28, статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 55 612,59 грн., в тому числі 37 075, 06 грн. - не прийняті до зарахування витрати та 18 537, 53 грн. - фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків належних до сплати.

01 лютого 2012 року. винесено Рішення № 171-ІІ про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яким згідно з рішенням про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій від 27.12.2011 року № 171 та керуючись пунктом 6 частини першої статті 28, частиною першою статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 4 567,61 грн., в тому числі 3 838, 39 грн. - 10% суми повернутих не в повному обсязі страхових коштів; 72,22 грн. - 0,1 % пені на суму повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що чинним законодавством України заборонено стягувати кошти з юридичної особи (в тому числі застосовувати фінансові санкції та пеню) під час дії мораторію, а тому у Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були відсутні правові підстави для накладення фінансових санкцій на позивача шляхом прийняття Рішення № 171-ІІ від 01.02.2012 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року. у справі № 15/181-б порушено провадження у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства "Атек", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно даної ухвали мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації та діє на весь час провадження справи про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону № 2343-XII встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу вищезазначеного вбачається, що наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Частиною 5 ст. 19 цього Закону визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме на кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно де законодавства.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності ухвалення відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 1 жовтня 2012 року та 26 лютого 2013 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і правильно дослідили обставини справи, але невірно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову закритого акціонерного товариства "Атек" до Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання та скасування рішення - в і д м о в и т и.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)