Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/19420/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засідання

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Інвест»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а/2370/3861/2011 Черкаського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Інвест»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Техно-Інвест» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 29617,00 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням від 10.05.2011 № 0000252200, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 22.04.2011 № 21/22-0/34556406, про порушення ТОВ «Техно-Інвест» статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів, при виконанні контракту від 11.07.2010 № 062010/Ukraine з компанією «Кайбель і Зібер ГмбХ Машиненбау унд анлагенбау» (резидент ФРН) на поставку обладнання (рулонатор з пакувальною машиною) поза межами терміну, встановленого цією статтею.

Відповідно до частині 1 ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина 1 ст. 4 цього Закону у редакції Закону України від 31.05.2007 р. № 1108-V).

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав зовнішньоекономічний (імпортний) контракт від 11.07.2010 № 062010/Ukraine з компанією «Кайбель і Зібер ГмбХ Машиненбау унд анлагенбау» (резидент ФРН) на поставку обладнання (рулонатор з пакувальною машиною) вартістю 1005027,00 євро. Згідно з платіжним дорученням від 31.08.2010 № 1866 позивач здійснив часткову попередню оплату у сумі 301508,10 євро (3019708,24 грн.). Митне оформлення товару в режимі «імпорт», що знаходився під митним контролем з 27.02.2010, про що свідчить відмітка митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) (а.с. 19), було закінчено 02.03.2010, що підтверджено копією вантажної митної декларації (ВМД) (а.с. 14-17).

Спір стосується дати імпорту, тобто дати, з настанням якої закінчується термін відстрочення поставки, який передбачений ст.2 Закону № 185/94-ВР. За висновком контролюючого органу датою імпорту є дата закінчення оформлення вантажної митної декларації в режимі імпорту, з чим погодились і суди першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 43 Митного кодексу України (втратив чинність згідно з Законом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI) встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 44 цього ж Кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Частиною 3 ст. 71 цього Кодексу встановлено, що митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (частина 1 ст. 95 цього ж Кодексу).

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З врахуванням наведеного датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення ВМД в режимі «імпорт», а дата фактичного перетину товаром митного кордону України, а відтак з боку позивача відсутнє порушення строків розрахунків в іноземній валюті за вище зазначеним авансовим платежем за зовнішньоекономічним контрактом від 11.07.2010 № 062010/Ukraine.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вищенаведених правових норм та зробили помилковий висновок про правомірність застосованих до позивача фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Інвест» задовольнити, скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012.

Позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 10.05.2011 № 0000252200.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев