Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/24048/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Лиски Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Верхньодніпровський машинобудівний завод" до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Верхньодніпровський машинобудівний завод» (далі - ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод») звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (далі - УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області) №49 від 19.03.2012р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод», зокрема, зазначало, що в оскаржуваному рішенні УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області №49 від 19.03.2012р., яким до товариства застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 680,32 грн. та пені в сумі 149,67 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.08.2009р. по 11.09.2009р., відповідач, як на підставу для нарахування вказаних штрафних санкцій, посилався на приписи п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка станом на дату винесення рішення втратила чинність, а отже й застосування до позивача штрафних санкцій на підставі цієї норми закону є протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, позов задоволено: рішення Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області №49 від 19.03.2012р. про застосування до Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 680,32 грн. та нарахування пені в сумі 149,67 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.08.2009р. по 11.09.2009р. скасовано.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.03.2012р. начальником УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області Романчук Н.Д. винесено рішення №49 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яким до ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» застосовано штраф в сумі 680,32 грн. та нараховано пеню в сумі 149,67 грн. за період з 20.08.2009р. по 11.09.2009р.

При цьому, підставою для винесення відповідачем зазначеного рішення була несвоєчасна сплата позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2009 року.

Так, загальна сума страхових внесків, що підлягала до сплати товариством за липень 2009 року, становила 31280,92 грн., проте, ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» своєчасно (у встановлений законом строк) було сплачено лише 24477,69 грн.; решта ж суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2009 року (6803,23 грн.) сплачена ним тільки 11.09.2009р., тобто, із затримкою на 22 календарних дні.

Зазначене рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, проте, рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №8909/07-28 від 24.04.2012р. та Пенсійного фонду України №11627/09-10 від 22.05.2012р. скарги ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області - без змін.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у даній справі, виходили з того, що оскільки рішення №49 від 19.03.2012р. було прийняте УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), яка на момент винесення зазначеного рішення втратила чинність, то, відповідно, й нарахування позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі цієї статті було вчинене відповідачем протиправно.

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та вказує та таке.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

01.01.2011р. - із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) наведена вище норма права була виключена із Закону №1058-IV (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI).

Водночас відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, зі змісту наведених норм законодавства можна зробити висновок, що штрафні санкції, накладені за несвоєчасну сплату страхових внесків за липень 2009 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV, а отже, оскаржуване рішення УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області №49 від 19.03.2012р. про застосування до ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» фінансових санкцій (штрафу) в сумі 680,32 грн. та нарахування пені в сумі 149,67 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.08.2009р. по 11.09.2009р. є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція щодо застосування абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI наведена й в постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року у справі №21-432а12, від 26 березня 2013 року у справі №21-71а13 та від 15 жовтня 2013 року у справі №21-318а13.

Підсумовуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Лиска Т.О.