Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2014 р. м. Київ К/9991/11540/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в письмовому провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 21 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про зарахування стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників періоду його роботи з 01.05.1993 року по 07.09.1994 року на посаді електрозварника на Дзержинськаму міськмолзаводі та з 09.01.1995 року по 10.02.2003 року на посаді електрозварника та майстра кудельного на приватному підприємстві «Промцивільбуд» і зобов'язання провести нарахування пенсії з дати його звернення з відповідною заявою до відповідача, а саме - 29.01.2010 року.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 21 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2011 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати вказані судові рішення по справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.01.2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області з заявою про включення до пільгового стажу для призначення пенсії період його роботи з 01.05.1993 року по 07.09.1994 року на посаді електрозварника на Дзержинськаму міськмолзаводі та з 09.01.1995 року по 10.02.2003 року на посаді електрозварника та майстра кудельного на приватному підприємстві «Промцивільбуд».

Листом № 3571/03 від 23.04.2010 року відповідач повідомив про відмову у включенні цього періоду роботи до пільгового стажу позивачу. Відмова обгрунтована тим, що ні на Дзержинському міськмолзаводі ні на приватному підприємстві «Промцивільбуд» не була проведена атестація робочого місця, тому цей стаж не може бути зарахованим до пільгового за Списком № 2 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно архівної довідки № 37.01-33/М-22 від 22.09.2009 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій ОСОБА_2, відповідно до якої позивач наказом № 133-к від 08.10.1990 року був прийнятий на роботу газоелектрозварника на Дзержинський міськмолзавод з 09.10.1990 року та наказом від 30.04.1993 року № 52-к по переводу ОСОБА_2 звільнено з Дзержинського міськмолзаводу та наказом АП «Донмолпром» № 36 від 04.05.1993 року виділено Дзержинський цех Горловського міськмолзавода в промислову одиницю АП «Донмолпрома».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що не проведення підприємством атестації робочих місць не може позбавити ОСОБА_2 конституційного права на соціальний захист щодо призначення пенсії на пільгових умовах.

Проте, колегія суддів з таким висновком судів не може погодитися, виходячи з наступного.

Пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-ХП) (зі змінами та доповненнями на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менш 12 років і 6 місяців на зазначених роботах. Робітникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і тяжкими умовами праці, пенсії на пільгових підставах призначаються із зниженням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки і 6 місяців такої роботи чоловікам.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять та судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивач не наводить жодних доказів того, що займана ним посада електрозварника передбачала шкідливий і небезпечний вплив на стан його здоров'я чи здоров'я його нащадків.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати період роботи позивача роботи з 01.05.1993 року по 07.09.1994 року на посаді електрозварника на Дзержинськаму міськмолзаводі та з 09.01.1995 року по 10.02.2003 року на посаді електрозварника та майстра кудельного на приватному підприємстві «Промцивільбуд», яка включена до списку № 2, до пільгового стажу внаслідок непроведення атестації цієї посади на підприємстві є обґрунтованою, відповідає вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, третя особа - приватне виробниче підприємство «Гірник - 95» про перерахунок пенсії.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але судами попередніх інстанцій допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області задовольнити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 21 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними - скасувати.

Постановити нове судове рішення:

«У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними відмовити.»

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній