Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2015 р. м. Київ К/800/27188/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київський завод Аналітприлад» (далі - ПАТ «Київський завод Аналітприлад») до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, третя особа - ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (далі - Управління) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ПАТ «Київський завод Аналітприлад» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Управління щодо зміни підстави для призначення пенсії ОСОБА_2 зі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) на статтю 100 вказаного Закону; зобов'язати Управління змінити підставу для призначення пенсії ОСОБА_2 зі статті 13 Закону №1788-XII на статтю 100 вказаного Закону.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працювала повний робочий день у ПАТ «Київський завод Аналітприлад» у період з 30 січня 1980 року по 19 травня 2004 року на посаді маляра по роботі з нітрофарбами та нітролаками. Робоче місце атестовано у 2001 році. Згідно з гігієнічною оцінкою умов праці, робоче місце відноситься до 3 класу 1 ступеню робіт зі шкідливими умовами праці.

16 червня 2010 року ОСОБА_2 Управлінням призначено пільгову пенсію по списку №2 відповідно до статті 13 Закону №1788-XII. У зв'язку з цим на позивача було покладено обов'язок здійснювати відшкодування витрат Управління на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2

ПАТ «Київський завод Аналітприлад» надіслало Управлінню лист №106 від 6 червня 2013 року разом з уточнюючою довідкою з вимогою змінити підставу для призначення пенсії ОСОБА_2 (раніше видану уточнюючу довідку №24-к від 29 червня 2010 року позивач просив анулювати і вилучити зі справи).

Управління відмовило позивачу, мотивуючи правомірністю призначення пенсії ОСОБА_2 згідно зі статтею 13 Закону №1788-XII та відсутністю підстав для анулювання раніше виданої довідки №24-к від 29 червня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на 1 січня 1992 року ОСОБА_2 мала необхідний пільговий стаж роботи за списком №2 для призначення їй пільгової пенсії відповідно до статті 100 Закону №1788-XII. Набуття третьою особою права на отримання пільгової пенсії не залежить від того, продовжує вона працювати чи ні.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII, який набрав чинності з 1 січня 1992 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 100 вказаного Закону визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Пунктом «а» цієї статті встановлено, що особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Отже, пенсія призначається відповідно до статті 100 Закону №1788-XII, якщо особа набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до 1 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на зазначених роботах.

Особі, яка до і після 1 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списком №2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону №1788-XII.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії вказаним особам призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абзаци перший і третій підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV).

До набрання чинності Законом №1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2, абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які використовують працю найманих працівників, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII .

Таким чином, відшкодуванню у розмірі 100% підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-XII .

Хоча ОСОБА_2 і набула повний пільговий стаж до 1 січня 1992 року, однак продовжувала працювати на підприємстві після цієї дати, то право на пенсію на пільгових умовах визначено їй згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII, а не відповідно до статті 100 цього Закону, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Київський завод Аналітприлад» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

М.М. Заїка