Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/16744/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року

у справі № 2а-8543/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінайті» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій: від 26 березня 2010 року № 0001712305, від 26 березня 2010 року № 0001702305, від 26 березня 2010 року № 0001722305, від 07 квітня 2010 року № 0002322305, від 07 квітня 2010 року № 0002312305, від 30 березня 2010 року № 0001872305, від 30 березня 2010 року № 0001852305, від 23 березня 2010 року № 0001302305, від 23 березня 2010 року № 0001412305, від 04 червня 2010 року № 0004082305 (в редакції уточнення позовних вимог від 06 липня 2010 року за вих. № 2).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року у позові відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Фінайті», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва були проведені перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарських одиниць - платіжних терміналів, що належать суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Фінайті», за результатами яких складені акти: № 0210/26/54/23/36081550 від 23 березня 2010 року, № 0209/26/54/23/36081550 від 23 березня 2010 року, № 0211/26/54/23/36081550 від 23 березня 2010 року, № 0273/26/54/23/36081550 від 02 квітня 2010 року, № 0223/26/54/23/36081550 від 24 березня 2010 року, № 0221/26/54/23/36081550 від 24 березня 2010 року, № 0163/26/54/23/36081550 від 04 березня 2010 року, № 0177/26/54/23/36081550 від 05 березня 2010 року, № 0491/26/54/23/36081550 від 10 березня 2010 року.

За висновками актів перевірок, позивачем були порушені вимоги: пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у тому, що ТОВ «Фінайті» надає послуги з поповнення рахунків мобільних операторів через платіжні термінали 24nonStop (програмно-технічні комплекси самообслуговування), які нефіскалізовані, незареєстровані та неопломбовані у встановленому законом порядку; вимоги пунктів 1-3 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яке полягало у тому ТОВ «Фінайті» здійснює торгівельну діяльність без придбання відповідного патенту.

На підставі вказаних актів перевірок ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла рішення, якими на підставі пунктів 1, 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «Фінайті» штрафні (фінансові) санкції у відповідних сумах, а саме: № 0001712305 від 26 березня 2010 року - у сумі 440,00 грн., № 0001702305 від 26 березня 2010 року - у сумі 590,00 грн., № 0001722305 від 26 березня 2010 року - у сумі 350,00 грн., № 0002312305 від 07 квітня 2010 року - у сумі 440,00 грн., № 0001872305 від 30 березня 2010 року - у сумі 390,00 грн., № 0001852305 від 30 березня 2010 року - у сумі 440,00 грн., № 0001412305 від 23 березня 2010 року - у сумі 590,00 грн., № 0001302305 від 23 березня 2010 року - у сумі 415,00 грн., № 0004082305 від 04 червня 2010 року - у сумі 515,00 грн.

07 квітня 2010 року підставі акту перевірки № 0273/26/54/23/36081550 від 02 квітня 2010 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла рішення № 0002322305, яким на підставі абзацу 3 пункту 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» застосувала до ТОВ «Фінайті» штрафні (фінансові) санкції у сумі 2751,22 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що саме позивач, отримавши від постачальника товар (послугу) здійснює його реалізацію за допомогою платіжних терміналів фізичних осіб - підприємців та надає послуги щодо переказу грошових коштів, з огляду на що повинен був застосовувати реєстратори розрахункових документів, а також придбати торгівельний патент для здійснення торгівельної діяльності.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

При цьому, згідно з визначенням, наведеним в абзаці 4 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За приписами пункту 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

За змістом статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахункові банківські операції - це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Згідно з частиною 1 статті 295 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Відповідно до частини 2 статті 295 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

З метою впорядкування здійснення банками, платіжними організаціями та/або членами платіжних систем операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування Правління Національного банку України 05 березня 2008 року прийнято постанову № 53, відповідно до пункту 1 якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів (далі - операції), а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи (далі - небанківські фінансові установи), а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснювані ТОВ «Фінайті» як агентом банку (згідно агентського договору № 170/4 від 23 квітня 2009 року - арк. справи 75-78) операції з приймання від споживачів послуг платежів (готівки) для подальшого їх переказу на рахунок постачальника таких послуг з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування 24nonStop, які виконуються від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок банку, є розрахунковими банківськими операціями, при виконанні яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не застосовуються.

Окрім того, оскільки ТОВ «Фінайті» не здійснює торгівельну діяльність, вимоги статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» на нього не поширюються.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 березня 2010 року № 0001712305, від 26 березня 2010 року № 0001702305, від 26 березня 2010 року № 0001722305, від 07 квітня 2010 року № 0002322305, від 07 квітня 2010 року № 0002312305, від 30 березня 2010 року № 0001872305, від 30 березня 2010 року № 0001852305, від 23 березня 2010 року №0001302305, від 23 березня 2010 року № 0001412305, від 04 червня 2010 року №0004082305.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна