Історія справи

Постанова ВАСУ від 12.02.2026 року у справі №160/4001/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 160/4001/25

адміністративне провадження № К/990/49411/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Малиш Н.І.) у справі № 160/4001/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

06.02.2025 ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 047050030328 від 28.01.2025;

зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.01.2025 відповідно до пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIІ, із зарахуванням:

до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1995 по 04.03.1998 згідно з дипломом НОМЕР_1 ;

до страхового стажу період зайнятості згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 ;

до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи на підприємстві «Комишівський психоневрологічний інтернат» з 01.01.2011 по 31.08.2022 (11 років 08 місяців), згідно з даними про спеціальний стаж у персональній відомості форми ОК-5.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 047050030328 від 28.01.2025;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1995 по 04.03.1998 згідно з дипломом НОМЕР_1 та період зайнятості згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 ;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи на підприємстві «Комишівський психоневрологічний інтернат» з 01.01.2011 по 31.08.2022 (11 років 08 місяців), згідно з даними про спеціальний стаж у персональній відомості форми ОК-5;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIІ, та прийняти обґрунтоване рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до апеляційного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання апеляційної скарги із вірним зазначенням найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується.

Зазначену ухвалу доставлено відповідачу до електронного кабінету 27.10.2025.

На виконання вимог ухвали ГУ ПФУ в Черкаській області 03.11.2025 через систему Електронний суд подано заяву про уточнення вимог поданої ним апеляційної скарги в частині зазначення найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, а саме "Дніпропетровський окружний адміністративний суд".

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу повернуто апелянту.

28.11.2025 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025, в якій скаржник просить скасувати вказане рішення та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2025 відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Судом апеляційної інстанції зазначено, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області через систему Електронний суд подано заяву про уточнення вимог поданої ним апеляційної скарги в частині зазначення найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, а саме Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає поверненню, оскільки станом на 10.11.2025 вимоги ухвали суду від 24.10.2025 не виконані, а саме не надано апеляційну скаргу із вірним зазначенням найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що на виконання ухвали суду від 24.10.2025 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем 03.11.2025 було подано заяву про усунення недоліків з проханням вважати вказане в апеляційній скарзі найменування суду першої інстанції, а саме Черкаський окружний адміністративний суд невірним, натомість вважати дійсним та використовувати під час розгляду апеляційної скарги найменування суду першої інстанції - Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Скаржник вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції від 10.11.2025 про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню як така, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний перегляд судового рішення.

Наполягає на тому, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням процесуальним норм внаслідок надмірного формалізму.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 160/4001/25 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою-другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, Верховний Суд виходить з такого.

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції від 10.11.2025 про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, у зв`язку з неусуненням недоліків шляхом подання апеляційної скарги із вірним зазначенням найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується.

Отже, ключовим питанням під час касаційного перегляду є питання формальної відповідності апеляційної скарги вимогам процесуального закону.

Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

За змістом пункту 2 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Суддя, встановивши, невідповідність поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції зазначено, що в апеляційній скарзі невірно вказано найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, а саме Черкаський окружний адміністративний суд, замість Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем подано заяву про уточнення вимог поданої ним апеляційної скарги в частині зазначення найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, а саме Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Проте, повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянтом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків замість апеляційної скарги.

При вирішенні питання щодо співвідношення форми апеляційної скарги та її змісту крізь призму підтвердження права на апеляційне оскарження колегія суддів ураховує таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Також пункт 6 частини третьої статті 2 КАС України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

У рішенні у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 (заява № 23805/94, пункт 36) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26.07.2007, заява № 35787/03, пункт 29). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 3256-57). Водночас ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Своєю чергою, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) указала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та мати на меті забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Беручи до уваги, що в заяві, яка подана на усунення недоліків, відповідачем уточнено найменування суду, який ухвалив рішення, що оскаржується, суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм, зазначаючи, що такі недоліки можуть бути усунуті лише шляхом подання апеляційної скарги, та в порушення норм процесуального права повернув апеляційну скаргу.

Ураховуючи наведене правове регулювання в частині конституційного права на апеляційний перегляд рішення суду та зміст заяви про усунення недоліків, який беззаперечно свідчить про таке волевиявлення відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано надав перевагу формальному підходу, який перешкодив реалізації права на апеляційне оскарження.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при постановлені ухвали суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 160/4001/25 скасувати.

Справу № 160/4001/25 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа