Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/12956/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Рідерз Дайджест" до Київської регіональної митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Рідерз Дайджест" до Київської регіональної митниці про скасування рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару №100000006/2010/411339/1 від 05 липня 2010 року. Зобов'язано відповідача здійснити митне оформлення товару за вантажно-митною декларацією №100000014/2010/55247 від 07 липня 2010 року за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) шляхом внесення змін до такої вантажно-митної операції.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційного суд у справі, митний орган звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, між TOB «Видавництво Рідерз Дайджест» (покупець) та Лео Пейпа Продактс ЛТД, Гон Конг (Leo Paper Products LTD Hong Kong (продавець) 04 травня 2010 року було укладено Контракт №995-10/RK_URS1_UA, згідно з підпунктом 1.1 якого передбачено, що продавець продає та виробляє, а покупець купує друковану продукцію.

Відповідно до п. 2.1 Контракту ціна за продану готову продукцію складає 32 742, 00 USD (тридцять дві тисячі сімсот сорок два Долара США) встановлюється в Додатку № 1 до даного Контракту.

На виконання умов контракту № 995-10/RК_URS1_UA від 04.05.2010р. позивачем на митну територію України було ввезено товар друкована продукція, яка вказана в додатку № 1 до Контракту, а саме: книга «Российская корона Князья, Цари, Императоры», в кількості 8 000 екземплярів (2,289 доларів США за одиницю) та книга «Герои литературы и истории, набор № 1» в кількості 6 500 екземплярів (2,220 доларів США за одиницю).

З метою митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг позивачем було подано до відповідача вантажну митну декларацію, в якій митна вартість була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів. За розрахунками декларанта митна вартість товару становила 37 488, 54 доларів США, що становило по курсу НБУ 296 553, 09 гривень (зазначено в графі 28 рішення про визначення митної вартості № 100000006/2010/411339/1 від 05 липня 2010 року).

05 липня 2010 року Київською регіональною митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №100000006/2010/411339/1 із застосуванням резервного методу, відповідно до якого митна вартість товару була визначена із розрахунку 3,01 USD/кг.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що заявлена позивачем митна вартість товару, яка постачалася за вищевказаним контрактом, та була заявлена позивачем в поданих ним митній декларації та декларації митної вартості, підтверджується наданими позивачем митному органу документами, тобто, ціна договору була достатньо підтверджена декларантом. Крім цього, митним органом не було обґрунтовано незастосування попередніх методів визначення митної вартості товару. В матеріалах справи відсутні докази того, що не міг бути застосований основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, колегія суддів вбачає за доцільне зазначити про таке.

Згідно з витягом з ЄАІС Держмитслужби України мінімальна митна вартість товарів, які були в базі на момент митного оформлення позивачем товару, становила 2,2 долари США за 1 кг (позиції 63-68), що в свою чергу на 0,16 доларів менше від митної вартості заявленої позивачем.

Відповідно до пункту 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20 грудня 2006 року) для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів може подаватися інформація зовнішньоторговельних про вартість товару, а також інші документи.

Відповідно ж до п. 3.3 «Методичних рекомендаціях із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України» (затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 р. №74) (надалі - «Методичні рекомендації») митна вартість може підтверджуватись висновком, підготовленим спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження (зокрема Держзовнішінформу Міністерства економіки України).

В підтвердження заявленої позивачем митної вартості та необхідності застосування основного методу визначення митної вартості - методу визначення митної вартості за ціною договору, протягом гарантійного строку (90 днів) позивач надав відповідачу висновок цінової експертизи ДП «Держзовнішінформ» (№9/1494 від 30 вересня 2010 року). Згідно з вказаним висновком ціни на товар, вказані в контракті, відповідають цінам виробника -постачальника. Такий висновок був наданий відповідачу 01 жовтня 2010 року, що ним не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.267 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Так, згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Зі змісту норм п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів та ч. 4 ст. 266 МК України вбачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених п. 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Як вірно встановлено апеляційним судом, митний орган, витребувавши документи, передбачені п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції про протиправність рішення митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх методів, як це встановлено ч. 5 ст. 266 МК України.

Разом з тим, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару за вантажно-митною декларацією №100000014/2010/55247 від 07 липня 2010 року за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) шляхом внесення змін до такої вантажно-митної операції задоволенню не підлягають з огляду на те, що повноваження відповідача щодо здійснення митного оформлення вантажу є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого державного органу.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року в частині зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару за вантажно-митною декларацією №100000014/2010/55247 від 07 липня 2010 року за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) шляхом внесення змін до такої вантажно-митної операції - скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в позові.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: