Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/47897/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Ягло І.В.,відповідача:Української Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Стома»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012

у справі № 2-а-12575/11/2070 (2а-12575/11/2070)

за позовом Акціонерного товариства «Стома» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Стома»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Стома» (надалі - позивач, АТ «Стома») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000100844 та № 0000110844 від 27.04.2011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 скасовано рішення суду першої інстанції в частині. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000110844 від 27.04.2011 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 30 744,83 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог і задовольнити позов.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в березні-квітні 2011 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.04.2011 № 1147/44-016/00481318, згідно висновків якого встановлено, що в порушення абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 185 961,00 грн. В порушення п. 198.3, 198.4 ст. 198, п. 201.14 ст. 201 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 255 627,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000100844 від 27.04.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 185 961,00 грн.; № 0000110844 від 27.04.2011, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 255 627,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Стома» у січні 2011 року здійснювало оподатковувані операції та операції, які звільнені від оподаткування.

Згідно п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 199.2 ст. 199 Податкового кодексу України частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

На виконання вказаних норм, АТ «Стома» застосовувало пропорційний метод розподілу податкового кредиту. При цьому, частка розподілу за січень 2011 року склала - 50,0 %.

Згідно п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також операцій, які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Перевіркою встановлено та підтверджено судами попередніх інстанцій відсутність ведення АТ «Стома» окремого обліку таких операцій.

Позивач зазначав, що розподіл ПДВ здійснювався шляхом застосування коефіцієнту оподатковуваних операцій до загального обсягу постачання.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Так, АТ «Стома» у січні 2011 року придбано сировину та послуги для виробництва лікарських засобів, що призначаються для використання тільки в операціях, які звільнені від оподаткування, у сумі 147 411,99 (з урахуванням коефіцієнту - 73 705,99 грн.).

Підприємством надано до перевірки звіти виробництва за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 цеха 1 підрозділу 01 № 00000002, цеха № 2 підрозділу 02 № 00000001, цеха 3 підрозділу 03 № 00000003 по виробництву лікарських засобів та стоматологічної продукції згідно акта приймання документації від 18.04.2011.

У відповідності до стандарту 16 «Витрати» Положень національних стандартів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, АТ «Стома» сформовано собівартість реалізованої продукції та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції. Згідно наданих первинних документів встановлено, що придбана сировина використовувалась виключно для виробництва лікарських засобів, при цьому у січні 2011 року АТ «Стома» не здійснювало реалізацію лікарських засобів на експорт, що не дає права підприємству на застосування пропорційного методу розподілу податкового кредиту у сумі 147 411,99 грн.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій, що в порушення п. 198.4 ст. 198, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України АТ «Стома» завищено податковий кредит (рядок 10.1 Декларації) за січень 2011 року у сумі 73 706,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 21 Декларації) за січень 2011 року у сумі 73 706,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що позивач у січні 2011 року придбав імпортну сировину для виробництва лікарських засобів, які призначаються для використання тільки в операціях, які звільнені від оподаткування, у сумі 302 351,28 грн. (з урахуванням коефіцієнту - 151 175,64 грн.).

В зв'язку з тим, що у січні 2011 року АТ «Стома» не здійснювало реалізацію лікарських засобів на експорт, витрати на придбання імпортної сировини для виробництва лікарських засобів неправомірно віднесено підприємством до податкового кредиту у сумі 302 351,28 грн. (з урахуванням коефіцієнту 50,0 % - 151 175,64 грн.).

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що податковий орган дійшов вірного висновку, що в порушення п. 198.4 ст. 198, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України АТ «Стома» завищено податковий кредит (рядок 12.1 Декларації) за січень 2011 року у сумі 151 175,64 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 21 Декларації) за січень 2011 року у сумі 151 175,64 грн.

Колегія суддів також вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з висновками суду першої інстанції про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року суми 30 744,83 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Мілленіум Фінансові послуги», з огляду на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Стома» уклало з ТОВ «Мілленіум Фінансові послуги» договір суборенди від 01.09.2009, згідно якого позивачу передано в тимчасове платне користування нежитлові приміщення по вул. Жилянській, 48, 50-а в м. Києві, площею 400 кв.м. з метою розміщення офісу для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Голови Правління АТ «Стома» № 238/1 від 01.09.2009 в м. Києві розташовано офіс для розширення представницьких функцій підприємства для проведення переговорів з контрагентами та для оформлення необхідної документації для контролюючих органів виробництва лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Зазначене офісне приміщення в м. Києві за адресою: вул. Жилянська, буд. 48, 50-а є основним робочим місцем президента АТ «Стома», а також допоміжним робочим місцем для працівників транспортного цеху, відділу головного технолога, керівництва, відділу збуту та маркетингу, а також інших підрозділів, які відряджаються до міста Києва.

Матеріали справи містять копії договорів, документів про відрядження працівників у січні 2011 року до м. Києва. За вказаною адресою у 2011 році відділом постачання АТ «Стома» було укладено більше 20 угод з контрагентами.

Отже, твердження податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, щодо відсутності зв'язку між послугами за договором суборенди від 01.09.2009 та господарською діяльністю АТ «Стома» є необґрунтованими.

За таких обставин, позивачем на законних підставах включено до податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплачені у зв'язку із придбанням послуг з оренди приміщення у ТОВ «Мілленіум Фінансові послуги», а тому податкове повідомлення-рішення № 0000110844 правомірно скасовано судом апеляційної інстанції на суму 30 744,83 грн.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно даних податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 185 961 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Нормами п. 200.4 ст. 200 Кодексу визначено: якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надавались податковому органу документи, які могли б підтвердити фактичну сплату постачальникам сум ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг).

Водночас, слід зазначити, що матеріали справи містять докази по взаємовідносинах позивача з контрагентами у грудні 2010 року (договори, вантажні митні декларації, рахунки-фактури, прибуткові ордери, дорожні відомості, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі), а також докази оплати отриманих товарів та послуг (т. 2 аркуші справи 28-39), надані для вивчення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що АТ «Стома» правильно сформувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатом проведених операцій у грудні 2010 року, що вказує на безпідставність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000100844 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 185 961 грн.

Не зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно та всебічно, з урахуванням доводів касаційної скарги, неправильне застосування вищезазначених норм матеріального права є підставою, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування попередніх судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову в частині.

Частиною шостою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ч. 3, 6 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Стома» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2-а-12575/11/2070 (2а-12575/11/2070) скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000100844 від 27.04.2011.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000100844 від 27.04.2011.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2-а-12575/11/2070 (2а-12575/11/2070) залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стома» (код ЄДРПОУ 00481318, п/р 26009001325743 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) судові витрати у розмірі 668,38 грн. (шістсот шістдесят вісім гривень 38 коп.).

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. ЛосєвСудді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна