Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2016 р. м. Київ К/800/13494/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Бовкуна В.В.,

та представників сторін:

позивача - Ільюшина О.В.,

відповідача - Сірика Д.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015

у справі № 826/17175/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Електробудмонтаж" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 № 0004602201 та № 0004612201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що: подані платником первинні документи підтверджують фактичне виконання операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей задекларованим постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «ПІКК-Інтенершнл» (далі - ТОВ «ПІКК-Інтернешнл»); на час виконання спірних операцій названий постачальник мав статус юридичної особи та необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, тоді як порушення правил господарської діяльності, допущені цим контрагентом як самостійним платником, не можуть впливати на податковий облік позивача у справі.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні даного позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що: підписані неповноважною особою документи не мають підтверджувальної сили первинних документів та не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку; позивачем не підтверджено належними і достатніми доказами дійсного переміщення активів у процесі виконання спірних операцій (зокрема, транспортування товару).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 08.10.2014 № 2670/26-53-22-01-21/35646631, в якому відображено висновок Інспекції про безтоварний характер операцій з поставки названим постачальником товарно-матеріальних цінностей в адресу позивача.

На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на фіктивний характер діяльності ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» в силу реєстрації цього суб'єкта господарювання на підставну особу - ОСОБА_1, яка, будучи допитаною у рамках досудового слідства у кримінальній справі, заперечила свою причетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності очолюваної нею юридичної особи та до підписання від імені останньої будь-яких первинних документів.

Також Інспекція зазначає про неподання платником під час перевірки товарно-транспортних накладних, складенням яких має оформлюватися транспортування товару у процесі його поставки, що також розцінено Інспекцією як свідчення безтоварності розглядуваних операцій.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 27.10.2014 № 0004602201 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 133 748 грн. за основним платежем та в розмірі 33437 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 27.10.2014 № 0004612201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 127 513 грн. за основним платежем та у сумі 31879 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що чинне податкове законодавство (зокрема, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) пов'язують податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

У той же час при вирішенні цього спору суди неправильно застосували зазначену правову позицію до обставин цієї справи.

Так, суди визнали належними і достатніми доказами реальності виконання операцій з поставки ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» в адресу позивача товарів подані Товариством видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку про оплату придбаного товару в безготівковому порядку.

Одна при цьому не одержали належної оцінки у судах попередніх інстанцій аргументи відповідача про підписання усіх первинних документів (у тому числі спірних податкових накладних) від імені постачальника неповноважною особою, які неодноразово заявлялися Інспекцією в усіх інстанціях.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За правилами пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Пунктом 16 цього Порядку передбачено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) викладена правова позиція (що неодноразово була продубльована Судом, зокрема, у його постановах від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15), відповідно до якої податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також суди не врахували, що докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв'язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій.

Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суди неправильно застосували до розглядуваних правовідносин й принцип індивідуальної відповідальності платника податків, який полягає у тому, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості дій таких платників.

Адже хоча дійсно перевірка автентичності підпису на первинних документах не належить до обов'язку платника, невиконання якого може тягнути негативні для нього наслідки у сфері оподаткування, втім у даному разі доводи Інспекції про відсутність у поданих платником первинних документах підтверджувальної сили ґрунтуються на підписанні цих документів від імені ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» невстановленою особою. Вказаний факт міг та мав бути проконтрольований платником, який, маючи на меті підтвердження податкових наслідків цими первинними документами, повинен пересвідчитися у їх належному оформленні постачальником, у наявності відповідних повноважень у особи, яка їх підписала.

За таких обставин касаційна колегія вважає за необхідне погодитися з аргументами Інспекції про формування платником витрат та податкового кредиту з порушенням вищенаведених вимог чинного законодавства, що зумовлює незаконність оскаржуваних судових актів.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 у справі № 826/17175/14 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько