Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/61297/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І. Ю.,

за участю:

представника відповідача - Сухарського С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року

у справі №2а-4423/10/0970

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ

про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ (далі - відповідач) про: визнання неправомірними дій ДПІ в м. Івано-Франківськ в особі начальника - Романюка Д.І. по виданню направлення № 00010557 від 23 червня 2010 року на проведення з 23 червня 2010 року планової перевірки ОСОБА_2; визнання нечинним направлення №00010557 від 23 червня 2010 року на проведення планової документальної перевірки ОСОБА_2; визнання відсутності у ДПІ в м. Івано-Франківськ права на перевірку ОСОБА_2 за направленням № 00010557 від 23 червня 2010 року; визнання неправомірними дій ДПІ в м. Івано-Франківськ по складанню акта перевірки №12158/17-3/НОМЕР_1 від 09 липня 2010 року, по прийняттю на підставі цього акта перевірки податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2010 року №0001631703/0 та №0001641703/0 та по розміщенню на дошці податкових оголошень вказаних податкових повідомлень-рішень (в редакції заяви про зміну предмету позову від 11 січня 2011 року).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсним направлення №00010557 від 23 червня 2010 року на проведення планової документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. Визнано незаконними дії ДПІ в місті Івано-Франківськ по проведенню планової документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ в місті Івано-Франківськ по виданню направлення на проведення планової перевірки ОСОБА_2, по складанню акта перевірки №12158/17-3/НОМЕР_1 від 09 липня 2010 року, по прийняттю на підставі акта перевірки податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2010 року №0001631703/0 та №0001641703/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 6,80 грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року залишено без змін в частині визнання незаконними дій ДПІ в місті Івано-Франківськ по проведенню планової документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. В іншій частині постанову суду першої інстанції було скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківськ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення в про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рекомендованим листом № 7601814903256 від 31 березня 2010 року ДПІ в м. Івано-Франківськ надіслана на адресу позивача повідомлення № 8704/10/17-322/2819 від 30 березня 2010 року про проведення з 19 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року виїзної планової перевірки ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (арк. справи 69).

Вказаний лист повернувся на адресу податкового органу 04 травня 2010 року із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою УДДППЗ «Укрпошта» від 18 січня 2011 року № 25 (арк. справи 121).

19 квітня 2010 року ДПІ в м. Івано-Франківськ направила до ГВ ПМ ДПІ в м. Івано-Франківськ запит на встановлення місця знаходження суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки місцезнаходження ОСОБА_2 не відоме, суб'єкт підприємницької діяльності не з'являється для проведення планової виїзної документальної перевірки (арк. справи 62).

22 червня 2010 року ГВ ПМ ДПІ в м. Івано-Франківськ направила на адресу ОСОБА_2 запрошення, в якому повідомила позивача про те, що у зв'язку з надходженням запиту на встановлення місцезнаходження приватного підприємця ОСОБА_2 з огляду на неможливість проведення перевірки, йому необхідно 23 червня 2010 року з'явитись до ДПІ в м. Івано-Франківськ (арк. справи 13).

23 червня 2010 року ДПІ в м. Івано-Франківськ видало направлення № 00010557, згідно якого у період з 23 червня 2010 року по 07 липня 2010 рокупередбачено проведення планової документальної перевірки ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства. Вказане направлення було отримане позивчем під розписку (арк. справи 68).

ДПІ в м. Івано-Франківськ на підставі направлення №00010557 від 23 червня 2010 року була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт №12158/17-3/НОМЕР_1 від 09 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем, серед іншого, були порушені вимоги: статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», статті 13 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого підприємцю донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік в розмірі 72521,14 грн.; підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого підприємцю донараховано податок на додану вартість в розмірі 89838,07 грн.

16 серпня 2010 року ДПІ в м. Івано-Франківськ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0001631703/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 72521,14 грн. - за основним платежем.

16 серпня 2010 року ДПІ в м. Івано-Франківськ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0001641703/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 17.3.1 пункту 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 134757,11 грн., у тому числі: 89838,07 грн. - за основним платежем, 44919,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв'язку з неможливістю вручення податкових повідомлень-рішень, які повернулись на адресу податкового органу у зв'язку із закінченням терміну зберігання, податкові повідомлення-рішення були розміщені на дошці податкових оголошень.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: згідно повідомлення про проведення перевірки №8704/10/17-322/2819 від 30 березня 2010 року остання мала бути проведена в період з 19 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року, у той час як фактично перевірка проведена в період з 23 червня 2010 року по 07 липня 2010 року; всупереч вимогам частини 4 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» направлення на перевірку було вручено позивачеві в день початку її проведення - 23 червня 2010 року; в направленні на перевірку в якості підстави для її проведення міститься посилання на статтю 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» без зазначення конкретної частини цієї статті; відповідно до повідомлення №8704/10/17-322/2819 від 30 березня 2010 року та направлення №00010557 від 23 червня 2010 року дана перевірка проводилася щодо ОСОБА_2 як фізичної особи, а не фізичної особи - підприємця; перевірка була проведена в приміщенні податкового органу, без отримання на це згоди платника податків. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що розміщення податкових повідомлень-рішень на дошці податкових повідомлень у зв'язку з неможливістю їх вручення відповідає положенням чинного законодавства. Закриваючи провадження у справі в решті позовних вимог, суд виходив з того, що акт перевірки не є нормативно правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак з дій по його складанню у платника не виникає жодних прав чи обов'язків.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними дій податкового органу по проведенню планової документальної перевірки платника податків, виходив з того, що така перевірка була неправомірно проведена в приміщення податкового органу без погодження з ОСОБА_2. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в іншій частині із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що решта оскаржуваних позивачем дій ДПІ в м. Івано-Франківськ, а саме: по складанню і видачі направлення на перевірку та акта перевірки, по розміщенню інформації на дошці податкових оголошень відповідають чинному законодавству, оскільки складались повноважними особами податкового органу у межах і спосіб, визначений Законом Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак, погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Положеннями частин 1, 2, 4 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Абзацом 1 пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до частини 1 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Аналіз положень статей 11, 111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що направлення на проведення перевірки видається на підставі наказу на призначення перевірки, який є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке спрямованим на регулювання відносин, що виникають між платником податків і контролюючим органом, щодо реалізації завдань та повноважень органу державної податкової служби, покладених на нього цим Законом.

Разом з цим, порушення податковим органом вимог, встановлених частиною 4 статті 111, частиною 1 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, право, надане платнику податків частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не було реалізоване позивачем.

Разом з цим, встановлене вказаною статтею право суб'єкта господарської діяльності не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є єдиним юридичним наслідком недотримання останнім порядку проведення перевірки.

Так, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Звідси, позовні вимоги платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому ж разі задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що позовні вимоги про визнання дій органу державної податкової служби щодо видання направлення на перевірку, визнання такого направлення нечинним та визнання відсутнім права податкового органу на перевірку платника податку за цим направленням є безпідставними, оскільки суперечать положенням статей 111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими ДПІ в м. Івано-Франківськ надані такі повноваження.

Згідно з положеннями абзаців 1, 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з положеннями підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що позовні вимоги про визнання дій органу державної податкової служби щодо складення акта перевірки та прийняття на підставі такого акта перевірки податкових повідомлень-рішень є безпідставними, оскільки суперечать положенням статей 4, 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 1. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими ДПІ в м. Івано-Франківськ надані такі повноваження.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судами першої та апеляційної інстанції рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року і постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна