Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2014 р. м. Київ К/800/420/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання дій протиправними, визнання нечинним акту перевірки,

встановив:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання протиправним дій щодо проведення позапланової перевірки 07 листопада 2012 року та щодо складання акту № А292/78 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 листопада 2012 року; визнання нечинним акту № А292/78 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 листопада 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач на підставі листа прокуратури Київської області від 06 листопада 2012 року проведено перевірку вимог земельного законодавства, а саме: законності відведення (набуття права власності або користування) земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № А292/78 від 07 листопада 2012 року, в якому зазначено, що земельні ділянки, які належать позивачам, знаходяться в прибережній захисній смузі правого берега Канівського водосховища; земельні ділянки частково накладаються на водне плесо Канівського водосховища, чим порушено вимоги ст. ст. 60, 61 ЗК України та ст. ст. 1, 6, 88 Водного кодексу України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачі звернулись з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, про наявність підстав для задоволення позову з огляду на встановлені порушення, допущені відповідачем під час проведення перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням земель та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до п. 1.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року №312 (надалі - Порядок № 312), чинного на момент проведення перевірки, встановлено, що цей порядок установлює процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами, визначає підготовчі заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірки.

Пунктом 4.1 Порядку № 312 встановлено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно п. 4.2 Порядку № 312 при проведенні перевірки державний інспектор встановлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористування; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, які не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельній на місцевості.

Пунктом 5.1 Порядку № 312 передбачено, що при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Згідно із п. 5.3 Порядку № 312 акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам. При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 5.4 Порядку № 312 в акті державний інспектор зазначає: дату складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці, місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із а фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Однак, як встановлено судами, перевірка проведена всупереч вищевказаним приписам, оскільки відповідачем належним чином не повідомлено власників земельних ділянок про проведення перевірки, за відсутності двох свідків; в акті перевірки не зазначено прізвища власників земельних ділянок, їх представників чи свідків, які були присутні під час проведення перевірки; акт перевірки не надсилався позивачам; акт не підписано позивачами або свідками.

Крім того, в акті перевірки не зазначено, яким чином відповідачем встановлено, що земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі правового берега Канівського водосховища або яким чином встановлено та як вимірювалась конкретна відстань земельних ділянок, які нібито накладаються на водне плесо Канівського водосховища. Всупереч Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" в акті перевірки не зазначено засобу вимірювальної техніки, яким здійснювалося вимірювання площі земельної ділянки, зазначеної в Акті перевірки, відстані від меж земельної ділянок до поверхні води, дані про повірку такого засобу вимірюй техніки тощо.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України; розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

За висновком судів, всі вищевказані обставини свідчать, що перевірка фактично не проводилась на території земельних ділянок, і відповідачем належними і достатніми доказами не підтверджено викладених в акті обставин, тоді як позивачами надано лист прокуратури Обухівського району Київської області від 13 квітня 2012 року, в якому зазначено, що прокуратурою Обухівського району Київської області проводилась перевірки з питань дотримання вимог земельного та водного законодавства при відведенні вказаних земельних ділянок. За результатами перевірки та винесення земельних ділянок у натурі факти їх накладання на водне плесо Канівського водосховища р. Дніпро та порушення при їх відведення прибережнозахисних смуг, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, порушень Земельного та Водного кодексів України не встановлено.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що наявними матеріалами справи достеменно підтверджується висновок судів про те, що відповідач під час проведення перевірки діяв всупереч приписам чинного законодавства та не довів суду правомірності викладених в акті обставин, підстави для скасування судових рішень у даній справі відсутні.

Що стосується позову в частині визнання нечинним акту перевірки, то акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Тому в цій частині рішення судів першої інстанції підлягають скасуванню з послідуючим прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.

Враховуючи викладене, та керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Київській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року в частині визнання нечинним акту № А292/78 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 листопада 2012 року скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання нечинним акту № А292/78 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 листопада 2012 року відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: