Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/53114/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про оскарження рішення, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправними дій відповідача по перерахунку пенсії зі складових заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги у розмірі 242,71грн.; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії зі складових заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги у розмірі 242,71грн. з 01.02.2012р. (за 12 місяців перед поданням додаткових документів, заява з документами подана 18.02.2013р.) на підставі ст.98 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання відповідача виплатити пенсію після проведення перерахунку зі складових заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги у розмірі 242,71 грн. та нараховувати в подальшому пенсію з урахуванням виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби у розмірі 242,71 грн.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області по перерахунку пенсії зі складових заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги у розмірі 242,71грн.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії зі складових заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги у розмірі 242,71грн. з 01.02.2012р. (за 12 місяців перед поданням додаткових документів, заява з документами подана 18.02.2013р.) на підставі ст.98 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати, а матеріальна допомога належить до додаткових видів грошового забезпечення й має враховуватись при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час перебування на державній службі, однак, при цьому, позовні вимоги про зобов'язання відповідача врахувати суми матеріальних допомог на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань при виникненні права на черговий перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства не можуть бути задоволені, оскільки фактично є вимогами про вирішення спору на майбутнє, що є неприпустимим.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що матеріальна допомога не відноситься до складових заробітної плати, а тому відсутні й підстави для зобов'язання відповідача враховувати таку допомогу при визначенні розміру пенсії позивачки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 07 січня 2011 року ОСОБА_4 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 1697,75грн., при розрахунку якого відповідачем було враховано такі виплати: оклад - 941,00грн.; надбавку за ранг - 70,00грн.; надбавку за вислугу років - 252,75грн.; надбавку за високі досягнення в праці - 366,15грн.; премію - 231,86грн.; премію до державних свят - 67,50грн., а всього - 1929,26грн.

При цьому, при обрахунку розміру пенсії позивачки відповідачем не була врахована матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань.

18.02.2013р. позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, проте отримала відмову у проведенні такого перерахунку.

Згідно зі ст.37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиній внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.2 ст.33 цього ж Закону заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій доплати за ранги, надбавку за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

За змістом частини 7 вказаної статті умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» вказує, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати,надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналогічні положення містяться й в п.2.2.2, п.2.2.7 та п.2.3.3 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників.

Також, згідно зі ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця, крім того, суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість по суті позовних вимог про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області протиправними та зобов'язання його здійснити позивачці перерахунок пенсії зі складових заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги у розмірі 242,71грн.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012р. у справі №21-430а11.

Проте, при цьому, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин приписи ст.98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» й зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки з 01.02.2012р., тобто за 12 місяців перед поданням позивачкою заяви й додаткових документів (18.02.2013р.), оскільки з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який, зокрема, регулює порядок здійснення перерахунку пенсій й саме на його підставі такий перерахунок було проведено позивачці, при цьому, відповідно до статті 45 вказаного Закону перерахунок призначеної пенсії, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

А отже, до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, слід застосовувати положення ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не положення ч.2 ст.98 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як це помилково зробив суд першої інстанції.

Що ж до позовних вимог про зобов'язання відповідача врахувати суми матеріальних допомог на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань при виникненні права на черговий перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, вказавши, що такі вимоги фактично є вимогами про вирішення спору на майбутнє, що є неприпустимим, адже захисту в судовому порядку підлягає лише вже порушене або оспорюване право особи.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково; згідно ж зі статтею 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції по суті дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, яке було помилково скасоване судом апеляційної інстанції, проте, одночасно припустився помилки щодо застосування до спірних правовідносин приписів ст.98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» й відповідно щодо дати, з якої має бути здійснено перерахунок пенсії позивачки, що підлягає виправленню судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 226, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2013 року змінити, встановивши датою, з якої має бути проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4, - "01.03.2013р." замість "01.02.2012р.", а також виключивши з абзацу третього резолютивної частини постанови слова "(за 12 місяців перед поданням додаткових документів, заява з документами подана 18.02.2013р.) на підставі ст.98 Закону України «Про пенсійне забезпечення»".

В решті постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.