Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/42534/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №826/19189/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Схід-Ліфт ЛТД" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Схід-Ліфт ЛТД" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26 вересня 2013 року №100250000/2013/600771/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, митному органу був наданий весь пакет документів, необхідний для визнання задекларованої митної вартості, а відповідач безпідставно збільшив розмір митної вартості імпортованого позивачем товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом, вивчивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту - договору № 12/205 від 01.12.2012р., укладеного між позивачем та "Marazzi Elevator's Guide Rails (Suzhou) Co., Ltd" (Китай) до Київської регіональної митниці декларантом, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, подана митна декларація №100250000/2013/071224 від 20.09.2013р. Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до графи 44 митної декларації для підтвердження заявлених відомостей було подано також наступні документи: договір, інвойс, платіжне доручення в іноземній валюті, транспортна довідка, копія експортної декларації та інші документи.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідач в декларації зазначив про необхідність подання додаткових документів, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач 25.09.2013р. листом № 376 надав наступні додаткові документи та відомості: виписку з бухгалтерської документації по кор. рахунку 3712 станом на 24.09.2013р.; висновок експерта ТПП № Ц-624 від 24.09.2013р.; прайс-лист виробника товару від 01.07.2013р. та каталог виробника; лист від страхувальника ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК" № 6390 від 23.09.2013р. з роз'ясненням по страхових платежах; інвойс №502013070400 від 23.07.2013р.; заявка про надання транспортно-експедиторських послуг № 11/09 від 11.09.2013р. Також у поданому листі № 376 від 25.09.2013р. зазначено, що у позивача відсутні рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов Договору, оскільки Договором не передбачено наявності третіх осіб у стосунках між контрагентами.

За наслідками розгляду додатково наданих документів Київською регіональною митницею, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, було прийняте рішення від 26.09.2013р. №100250000/2013/600771/2 про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, під час розгляду справи не довів, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої ціни товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 26 вересня 2013 року №100250000/2013/600771/2.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судами встановлено, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення встановлено, що декларантом надано документи з розбіжностями, а саме: згідно довідки про транспортні витрати від 18.09.2013 року № 6244 страхування вантажу не здійснювалось, однак в рахунку на оплату від 17.09.2013р. № 138478 містяться відомості щодо здійснення платежів, пов'язаних з страхуванням товару; згідно умов Контракту від 01.12.2012р. №12/205, поставка товару здійснюється на умовах FОВ. Відповідно до положень Іпкотермс, під умовами поставки FОВ мається на увазі обов'язок покупця сплатити всі витрати, пов'язані з одержанням документів, однак витрати на отримання сертифікату про походження товару до митної вартості не додані.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 53 МК України, декларанту запропоновано надати додаткові документи, шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме: транспортні (перевізні) документи; страхові документи - якщо здійснювалось страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини для його виробництва.

За результатом розгляду додаткових документів, встановлено наступні розбіжності: експертний висновок Київської ТПГТ від 24.09.2013р. № Ц-624 не може бути підґрунтям у вирішенні питання визначення митної вартості, оскільки у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо цін на товари, вказаних у висновку підприємств-експортерів, а відтак вказана у експертному висновку інформація не може бути перевірена; для проведення експертизи надавався Контракт від 01.12.2012р. № 12/205 між ТОВ "Південно-Схід-Ліфт" та Marazzi Elevator Guide Rails (SUZHOU) Co, LTD (Китай), однак згідно з цим контрактом, стороною в ньому є Marazzi (Jiangsu) Elevator Guide Rails (SUZHOU) Co, LTD. Додаткові документи надані не в повному обсязі, а саме не надано виписки з бухгалтерської документації. Декларантом в якості виписки з бухгалтерської документації наданий документ, який містить виключно перелік платіжних доручень.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, у випадку не подання декларантом в повному обсязі всіх додаткових документів, які містять достовірні відомості про митну вартість товарів, митна вартість товарів повинна визначатися митним органом на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У відповідності до гр. 33 спірного рішення основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не був застосований через неподання всіх додаткових документів на письмову вимогу митного органу для перевірки об'єктивних, документально додаткових документів на письмову вимогу митного органу для перевірки об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості; Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації у митного органу щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього; для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90 денного строку.

Визначена митним органом за резервним методом митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. МД від 22.08.2013р. № 100270000/2013/175046.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Схід-Ліфт ЛТД" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді