ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/9991/25855/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 рокуу справі2а-5688/11/2670за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, СПДФО ОСОБА_4.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 11 березня 2011 року № 0001121740/0 та № 0001131740/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду віл 20 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року скасовано, а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 березня 2-11 року №0001131740/0 повністю, а податкове повідомлення - рішення від 11 березня 2011 року №0001121740/0 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3016,08 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

В касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року в частині задоволення позовних вимог та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відповідача у період з 15 лютого 2011 року по 21 лютого 2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. Результати перевірки викладені в акті № 366/17-40/НОМЕР_1 від 28 лютого 2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення 11 березня 2011 року податкових повідомлень - рішень № 0001131740/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510,00 грн., та № 0001121740/0, збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 12068,33 грн. - за основним платежем та 3017,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати, яку було виплачено найманим працівниками у відповідний період.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень Податкового кодексу України штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 01 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу.

Крім того, зі змісту Акту перевірки вбачається, що позивачем у період, що перевірявся подавались податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу, а тому підстави для накладення штрафних санкцій за їх неподання відсутні.

Проте, із такою позицією судів колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначено в Акті перевірки, у період, що перевірявся податковим органом позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 (далі по тексту - Указ Президента №727/98) закріплено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Таким чином, норми Указу передбачають сплату лише єдиного податку у межах від 20 грн. до 200 грн. та за найманих працівників у розмірі 50 % за кожну особу від ставки єдиного податку, що звільняє відповідного суб'єкта від обов'язку по нарахуванню, утриманню та перерахуванню податку на доходи фізичних осіб як податкового агента.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб стало саме невиконання положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Натомість податковим органом не здійснено перевірку та не надано оцінку правомірності дій позивача в частині непроведення оплати 50% від суми єдиного податку за кожного найманого працівника.

Проте, відповідно до положень Податкового кодексу України саме до функцій контролюючих органів віднесено повноваження визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, тобто наведені повноваження є дискреційними.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення - рішення від 11 березня 2011 року №0001121740/0 повністю, оскільки відсутність у позивача обов'язку по нарахуванню, утриманню та перерахуванню податку на доходи фізичних осіб як податкового агента, звільняє його від відповідальності за невчинення таких дій.

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 березня 2011 року №0001131740/0, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про ненадання відповідачем доказів на підтвердження допущення позивачем порушення вимог наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядку заповнення та поданні податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Згідно з частинами 2 та 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись частинами 2, 6 статті 94, статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі №2а-5688/11/2670 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 березня 2011 року №0001121740/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3016,08 грн.

3. Прийняти у відповідній частині нову постанову, якою адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 березня 2011 року №0001121740/0 задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 11 березня 2011 року №0001121740/0.

5. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі №2а-5688/11/2670 залишити без змін.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна