Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 750/1556/17

провадження № 61-34424 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариства «Укрпошта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2017 року у складі судді Жука М. І. та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Страшного М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2014 року він був призначений на посаду виконуючого обов'язки директора Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта»), правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта». Наказом УДППЗ «Укрпошта» від 01 квітня 2015 року № 175/к від був звільнений з роботи з 02 квітня 2015 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2015 року, яке у частині визнання незаконним наказу та поновлення на роботі залишене без змін рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2015 року, визнано незаконним наказ УДППЗ «Укрпошта» від 01 квітня 2015 року № 175/к про його звільнення з роботи; стягнуто з УДППЗ «Укрпошта» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 48 411 грн 15 коп.

Він неодноразово звертався з приводу виконання вказаного судового рішення як до органів державної виконавчої служби, так і до відповідача. Проте рішення суду про його поновлення на роботі відповідачем не виконане.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 серпня 2016 року, що набрало законної сили, з відповідача на його користь стягнуто середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 13 серпня 2015 року по 24 червня 2016 року у розмірі 119 080 грн 30 коп. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2016 року, що набрало законної сили, з відповідача на його користь стягнуто середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 25 червня 2016 року по 16 листопада 2016 року у розмірі 55 645 грн.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «Укрпошта» середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі у розмірі 53 419 грн 20 коп. за період з 17 листопада 2016 року по 04 квітня 2017 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17 листопада 2016 року по 04 квітня 2017 року у розмірі 56 134 грн 13 коп. (з цієї суми не відраховані податки і обов'язкові платежі). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі виконано не було, то з ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_4 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виконання цього рішення суду за відповідний період.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року апеляційна скарга ПАТ «Укрпошта» задоволена частково, рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року у розмірі 52 306 грн 30 коп. (з цієї суми не відраховані податки і обов'язкові платежі).

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 17 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року мала місце з вини ПАТ «Укрпошта», як роботодавця позивача, унаслідок чого з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 52 306 грн 30 коп.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Укрпошта» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі визначено з порушенням законодавства, оскільки середньоденну заробітну плату позивача слід розраховувати за останні два місяці роботи з його окладу (7 515 грн - оклад * 2 - місяці / 43 - робочих дня = 350 грн - середньоденна заробітна плата), а не 556 грн 45 коп., як зазначено апеляційним судом. ОСОБА_4 фактично на роботі не з'являється і не має бажання працювати, а рішення суду про його поновлення на роботі фактично виконано. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу без участі представника товариства, унаслідок чого останній не мав можливості надати відповідні докази і заперечення.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, згідно з довідкою відповідача від 06 травня 2015 року його середній заробіток складає 556 грн 45 коп., тому апеляційний суд вірно на підставі цієї суми розрахував середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту дев'ятого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 17 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року мала місце з вини ПАТ «Укрпошта», як роботодавця ОСОБА_4, унаслідок чого з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення останнього на роботі.

Апеляційний суд змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі дійшов вірного висновку про те, що з ПАТ «Укрпошта» підлягає стягненню середній заробіток за спірний період саме у розмірі 52 306 грн 30 коп., який розраховано виходячи із середньоденного заробітку ОСОБА_4 у розмірі 556 грн 45 коп.

Доводи касаційної скарги про те, що середньоденну заробітну плату позивача слід розраховувати за останні два місяці роботи з його окладу (7 515 грн - оклад * 2 - місяці / 43 - робочих дня = 350 грн - середньоденна заробітна плата), а не 556 грн 45 коп., безпідставні, оскільки спростовуються довідками про середню заробітну плату ПАТ «Укрпошта» від 06 травні 2015 року та від 10 лютого 2017 року, згідно з якими середня заробітна плата ОСОБА_4 становить 556 грн 45 коп.

Посилання касаційної скарги на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі представника товариства, унаслідок чого останній не мав можливості надати відповідні докази і заперечення, безпідставні, так як представник був повідомлений належним чином про розгляд справи судом першої інстанції, поважних причин для відкладення розгляду справи суду не повідомив (а.с. 104).

Доводи касаційної скарги про те, що рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі виконано, безпідставні, так як суди достовірно встановили протилежне. А крім того, така обставина може бути доведена закриттям виконавчого провадження, яке не закінчено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішенні апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2017 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк