Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2020 року у справі №754/3001/18

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 754/3001/18

провадження № 61-1481св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Садівницьке товариство "Глядин", ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Садівницьке товариство "Глядин" (далі - СТ "Глядин", товариство), ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення, що містить протокол зборів СТ "Глядин" від 10 квітня 2015 року про призначення тимчасово виконуючим обов'язки голови СТ "Глядин" ОСОБА_3.

На обґрунтування позову посилалася на таке. 16 квітня 2001 року рішенням зборів створене СТ "Глядин" та зареєстроване Хотянівською сільською радою Вишгородського району Київської області 23 травня 2002 року. При створенні СТ "Глядин" головою було обрано ОСОБА_2. На позачергових загальних зборах членів СТ "Глядин" 18 грудня 2010 року визнано роботу голови товариства ОСОБА_2 незадовільною та звільнено його з займаної посади. Новим головою товариства на загальних зборах вирішено обрати ОСОБА_6 09 серпня 2013 року ОСОБА_3 підробив наказ № 1-к про призначення себе головою СТ "Глядин", оформлене протоколом загальних зборів членів СТ "Глядин" від 09 серпня 2013 року № 1.20 серпня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провели загальні збори, на яких удвох вирішили питання про припинення товариства шляхом його ліквідації та призначили ліквідаційну комісію з припинення товариства у складі двох осіб - голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 та члена комісії ОСОБА_4, затвердивши порядок ліквідаційної процедури.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року визнано незаконним наказ від 09 серпня 2013 року № 1-к про призначення ОСОБА_3 головою СТ "Глядин ", недійсним протокол та рішення загальних зборів СТ "Глядин".

12 травня 2016 року представник ОСОБА_3 - адвокат Фоменко В. Г. надав державному реєстратору підроблений протокол загальних зорів СТ "Глядин" від 10 квітня 2015 року щодо призначення ОСОБА_3 керівником товариства.

Позивач просив визнати незаконним рішення, що містить протокол зборів СТ "Глядин" від 10 квітня 2015 року про призначення тимчасово виконуючим обов'язки голови СТ "Глядин" ОСОБА_3.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року скасовано, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у цій справі, апеляційний суд виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників

У січні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі спір виник не з корпоративних відносин, а у зв'язку із діяльністю громадського об'єднання, яке створене та діє на підставі Закону України "Про громадські об'єднання" та не є господарським товариством, а тому вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів СТ "Глядин" підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

У лютому 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_4 від ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у яких вони просили постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд за підсудністю.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду за підсудністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, закриваючи провадження у справі виключно з підстав, що позовні вимоги стосуються господарської діяльності, припустився помилки, оскільки протокол зборів було складено невстановленими особами при невідомих обставинах.

У березні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_3, ОСОБА_4 та СТ "Глядин", у якому вони просили скаргу в частині вимог про скасування постанови Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 рокузадовольнити, в частині передачі справи на новий розгляд за підсудністю відмовити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law26~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law27~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law28~ (08 лютого 2020 року).

Касаційні скарги у цій справі подані у січні 2020 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law29~.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності ~law30~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 16 квітня 2001 року створене СТ "Глядин", яке зареєстровано Хотянівською сільською радою Вишгородського району Київської області 23 травня 2002 року.

23 травня 2002 року проведено державну реєстрацію створення СТ "Глядин" та обрано головою товариства ОСОБА_2

18 грудня 2010 року на позачергових загальних зборах членів СТ "Глядин" визнано роботу голови товариства ОСОБА_2 незадовільною та звільнено його з займаної посади. Новим головою товариства на загальних зборах вирішено обрати ОСОБА_6

09 серпня 2013 року наказом № 1-к призначено головою СТ "Глядин" ОСОБА_3

20 серпня 2013 року проведено загальні збори, на яких вирішено питання про припинення товариства шляхом його ліквідації та призначення ліквідаційної комісії з припинення товариства.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2015 року, визнано недійсним рішення загальних зборів СТ "Глядин" від 09 серпня 2013 року, оформлене протоколом загальних зборів членів СТ "Глядин" від 09 серпня 2013 року № 1. Визнано незаконним наказ від 09 серпня 2013 року № 01-к про призначення ОСОБА_3 головою СТ "Глядин" на підставі рішення загальних зборів СТ "Глядин" від 09 серпня 2013 року, оформлене протоколом загальних зборів членів СТ "Глядин" від 09 серпня 2013 року № 1. Визнано недійсним рішення загальних зборів СТ "Глядин" від 20 серпня 2013 року, оформлене протоколом загальних зборів членів СТ "Глядин" від 20 серпня 2013 року № 2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року визнано протиправними та скасовані рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Мируцького Р. С. щодо проведення реєстраційної дії з внесення змін до відомостей про юридичну особу - СТ "Глядин" з призначення керівником товариства та рішення державного реєстратора з проведення реєстраційної дії з внесення відомостей про юридичну особу - СТ "Глядин" щодо рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу з припинення юридичної особи в результаті ліквідації. Зобов'язано державного реєстратора скасувати такі реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

10 квітня 2015 року протоколом позачергових загальних зборів СТ "Глядин" призначено тимчасово виконуючим обов'язки голови СТ "Глядин" ОСОБА_3.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень Законом України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, житлово-будівельний кооператив незалежно від напряму його діяльності є юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Подібний за змістом висновок у відповідних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19).

За змістом частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин 1 , 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Рішення загальних зборів товариства може бути оскаржено у судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зазначено, що "оскільки спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України (у редакції на час звернення позивачів до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства".

Аналогічна норма міститься у статті 20 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про те, що вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів СТ "Глядин" підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на власному тлумаченні норм процесуального права, не відповідають висновку Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20).

Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за встановленою підсудністю

Омельченко Г. З. заявив клопотання про передачу цієї справи за встановленою підсудністю до відповідного господарського суду.

Клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Можливість задоволення подібних клопотань виникла після набуття чинності змін до ЦПК України, внесених ~law35~, які пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини 4 статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови, а й з порядком повернення справ після закінчення касаційного розгляду.

Так, згідно з ~law36~ абзац перший частини 1 статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі".

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Водночас відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law37~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law38~, зокрема до 08 лютого 2020 року розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law39~.

Оскаржувана постанова суду апеляційного суду про закриття провадження у справі прийнята, а апеляційна скарга подана до 08 лютого 2020 року, за наслідками касаційного перегляду постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, а тому правові підстави для направлення судом касаційної інстанції справи за встановленою юрисдикцією відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 рокузалишити без змін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за встановленою підсудністю відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний