Історія справи

Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 296/294/19

провадження № 61-1552св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 серпня 2019 року у складі судді Маслак В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив стягнути на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 793 454,48 грн.

Позов обґрунтував тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 жовтня 2018 року № Д-16036/0-277/0/22-18 у затвердженні проєкту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 50,1796 га для ведення фермерського господарства на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області в оренду позивачу та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проєкт землеустрою з відведення земельної ділянки площею 50,1796 га для ведення фермерського господарства на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району в оренду ОСОБА_1 . Внаслідок незатвердження відповідачем проєкту землеустрою з відведення зазначеної вище земельної ділянки йому завдано збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) у розмірі 793 454,48 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем позовних вимог, а саме завдання йому збитків з вини відповідача, зокрема втрати ним реальних доходів, які б він міг отримати та не отримав у зв`язку з неправомірними діями відповідача.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 серпня 2019 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено своїх позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року вже зобов`язано відповідача затвердити проєкт землеустрою з відведення земельної ділянки площею 50,1796 га для ведення фермерського господарства на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району, рішення про затвердження проєкту є одночасно рішенням про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи у користування. Цим судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність відповідача, а суди безпідставно не дали оцінки поданим позивачем доказам та розрахункам упущеної вигоди.

У лютому 2020 року від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 17 листопада 2014 року № 6-2204/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою земельної ділянки орієнтовного розміру 50,1796 га для ведення фермерського господарства в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Брусилівського району Житомирської області, за межами населених пунктів Ставищенської сільської ради.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею, 50,1796 га на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства був розроблений Житомирською філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Проєкт землеустрою пройшов державну експертизу землевпорядної документації, після чого позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про затвердження проєкту землеустрою з відведення в оренду вказаної земельної ділянки.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 січня 2018 року № Д?16036/0?277/0/22-18 у затвердженні проєкту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 50,1796 га для ведення фермерського господарства на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району в оренду ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача затвердити проєкт землеустрою з відведення земельної ділянки площею 50,1796 га для ведення фермерського господарства на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок неправомірної відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у затвердженні проєкту землеустрою з відведення земельної ділянки він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до статті 22, частини четвертої статті 623 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитом щодо їх одержання.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Крім того, для застування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов`язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається саме на позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зроблено висновок, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною третьою статті 12 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у позові суди попередніх інстанції дійшли висновку про безпідставність позову, недоведеність факту заподіяння шкоди у вигляді упущеної вигоди. Встановлено, що на період, з яким позивач пов`язував завдання йому шкоди, позивач не мав права розпорядження відповідною земельною ділянкою земельною.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд.

Наведені у касаційній скарзі доводи в основному зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, оскільки відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 серпня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний