Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.03.2020 року у справі №235/5673/18

Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 235/5673/18

провадження № 61-19035св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2019 року у складі судді Клікунової А. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Азевича В. Б., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» про стягнення відсотків за депозитним договором та захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 2011 року між нею та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу, умовами якого сторонами передбачено, що нею передано, а відповідачем прийнято грошові кошти у сумі 1 058,31 доларів США на строк 12 місяців строком до 17 травня 2012 року, зі сплатою процентної ставки по вкладу 8,5 % річних із щомісячним нарахуванням відсотків.

Дія вказаного договору неодноразово автоматично продовжувалася, в останній раз 26 травня 2016 року. 13 червня 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» здійснено списання з її депозитного рахунку суми банківського вкладу у розмірі 1 686,57 доларів США та нарахованих процентів - 433,33 доларів США.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2017 року такі дії банку визнано неправомірними та стягнуто з відповідача та її користь грошові кошти у сумі 2 119,90 доларів США, при цьому за прострочення обов`язку повернення вкладу у порядку частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» також стягнуто пеню у сумі 1 589,93 доларів США. Вказане рішення місцевого суду змінено рішенням Апеляційного суду Донецької області в частині розміру стягнутої пені, суму якої визначено в гривневому еквіваленті розміром 42 062,96 грн.

Проте, АТ КБ «ПриватБанк» не повернуло їй банківський вклад та продовжило користування грошовими коштами у сумі 2 119,90 доларів США. За таких обставин, вважала, що має право на отримання процентів (8,5 % річних) згідно з умовами договору банківського вкладу, які за її розрахунком за період з 15 вересня 2017 року до 05 вересня 2018 року складають 139,43 доларів США. Крім того, вважає, що має право на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на стягнення пені у розмірі 3 % вартості за кожен день прострочення, як споживач фінансової послуги, умови надання якої порушено виконавцем АТ КБ «ПриватБанк» на 355 днів відповідно до вказаного спірного періоду, що дорівнює 2 265,62 доларів США.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь вказані розміри процентів та пені

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що строк дії договору депозитного вкладу закінчено на вимогу позивача, тому право вимагати нараховувати відсотки за договором та пеню припинилося. Між сторонами виникли правовідносини щодо невиконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про припинення дії договору депозитного вкладу, оскільки коштів за ним банк не виплатив, а його умовами передбачено припинення договору після виплати клієнту всієї суми.

Так само, вважає, що оскільки грошові кошти за договором не повернуті, то вона має право на отримання пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи що договір не припинився.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в силі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною першою статті 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2017 року, яке було змінено в частині визначення суми стягнення рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором депозитного вкладу від 17 травня 2011 року в повному обсязі, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач просила стягнути проценти, передбачені договором, та пеню за період після набрання сили вказаних рішень.

Усі доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що правовідносини сторін за вказаним договором вкладу не припинилися, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не виплатило вказану у рішенні заборгованість, тому банк повинен продовжувати сплачувати передбачені договором проценти, а за невиконання грошового зобов`язання сплатити пеню.

Проте, такі доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що звернення з позовом про дострокове стягнення грошових коштів за вкладом незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії договору банківського вкладу. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення грошових коштів за договором вкладу в повному обсязі засвідчує такі зміни. Право вкладника вимагати передбачені договором проценти припиняється у разі пред`явлення до банку вимог про стягнення повного розміру заборгованості.

За таким самим правилом застосовується положення частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки після набрання рішенням суду про дострокове повне стягнення заборгованості, між сторонами припинилися договірні відносини та виникли відносини зі стягнення грошових коштів за рішенням суду.

У такому разі, право кредитора на вчасне отримання грошових коштів охороняється положеннями статті 625 ЦК України, якою передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, проте ОСОБА_1 з відповідними вимогами у межах спору, що переглядається, до суду не зверталася.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк