Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2020 року у справі №686/25715/19

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 686/25715/19

провадження № 61-3745св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Держава Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року у складі судді Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А.

В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 42017241010000039 залишено без розгляду. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 03 вересня 2019 року скасував цю ухвалу та призначив новий розгляд за скаргою. ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок постановлення слідчим суддею незаконного рішення йому завдано моральної та майнової шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття несправедливості, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, для скасування незаконної ухвали та відновлення порушених прав позивач витрачав особистий час на підготовку апеляційної скарги, поїздки до апеляційного суду та участь у судових засіданнях, ніс витрати на проїзд у громадському транспорті, папір, електроенергію та заправку картриджа принтера.

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 1 000 000
000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 80 040,00 грн майнової шкоди.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між прийняттям судового рішення та настанням шкоди.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Касаційна скарга позивача також містить клопотання про передачу справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не надали належної правової оцінки усім наявним у справі доказам, зокрема: квиткам на проїзд заявника та витраченим канцтоварам;

- ототожнили відповідача та представника відповідача;

- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Станом на дату розгляду справи відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 лютого 2020 року касаційну скарги ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 686/25715/19 із Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2020 року матеріали справи № 686/25715/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року справу № 686/25715/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Бандури Б. Б. від 30 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження за № 42017241010000039 залишено без розгляду.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 03 вересня 2019 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував вказану ухвалу слідчого судді від 18 липня 2019 року та призначив новий розгляд справи за скаргою ОСОБА_1.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 указував на те, що внаслідок постановлення слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області незаконного рішення йому завдано моральної та майнової шкоди. Зокрема, позивач зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття несправедливості, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, для скасування незаконної ухвали та відновлення порушених прав позивач витрачав особистий час на підготовку апеляційної скарги, поїздки до апеляційного суду та участь у судових засіданнях, ніс витрати на проїзд у громадському транспорті, папір, електроенергію та заправку картриджа принтера.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Оскільки у даній справі з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є незаконні, на думку позивача, дії слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області щодо постановлення завідомо неправосудної ухвали, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Відповідно до частини 1 статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником постановах Верховного Суду та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справ.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що існує чітка правова позиція щодо застосування статей 23, 1174 ЦК України у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скасування судового рішення з процесуальних підстав.

Зокрема саме по собі скасування ухвали судді не свідчить про незаконність дій останнього чи постановлення ним завідомо неправосудної ухвали. Застосування загальних правил відшкодування шкоди можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність судді чи суду, які не пов'язані з відправленням правосуддя, здійсненням судочинства, що має на меті прийняття акта органом судової влади, тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду, що відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постановах: від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 686/26653/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 10 жовтня 2018 року у справі № 454/210/16-ц.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, що їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00).

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду

Касаційна скарга містить клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таке клопотання позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині 5 статті 403 ЦПК України.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Судом взято до уваги, що у справах про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду є стала судова практика.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняЯромлинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І.

Усик