Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 490/9519/15-ц

провадження № 61-13965св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

стягувач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

боржники - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Заява мотивована тим, що 20 червня 2011 року на виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2011 року видано два виконавчих листи про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку в загальній сумі 372 801,41 грн та судових витрат в розмірі 910,00 грн з кожного. Строк пред'явлення виконавчих листів до виконання становив 1 рік та сплив 14 червня 2012 року.

Заявник стверджував, що після ухвалення зазначеного рішення ОСОБА_4 звернулася до Банку для добровільного погашення заборгованості за кредитним договором шляхом проведення реструктуризації заборгованості, яка була погоджена Банком. Однак після проведення реструктуризації заборгованості боржник лише частково погасила кредитну заборгованість, залишок боргу за виконавчим листом складає 146 514,47 грн (заборгованість за тілом кредиту) та 39 812,20 грн. При цьому ОСОБА_4 не відшкодувала Банку стягнуті рішенням суду судові витрати та відмовляється погашати решту кредитної заборгованості.

ПАТ «Укрсоцбанк» посилався на те, що строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання сплив 14 червня 2012 року, коли сторони добровільно вирішили спір та ОСОБА_4 в зв'язку з проведеною реструктуризацією не мала простроченої кредитної заборгованості, виконавчі листи не були пред'явлені до виконання.

Також зазначав, що на дату звернення із цією заявою ОСОБА_4 не повернула кредитну заборгованість, заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2011 року залишається не виконаним, тому наявні підстави для поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

На підставі викладеного ПАТ «Укрсоцбанк» просило поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-126/2011 про стягнення зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку в загальній сумі 372 801,41 грн та судових витрат в розмірі 910,00 грн з кожного.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Поновлено ПАТ «Укрсоцбанк» строк пред'явлення до виконання виконавчого документу по справі №2-126/11, виданого на підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що строк пред'явлення до виконання заочного рішення пропущений з поважних причин, тому підлягає поновленню.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року скасовано та постановлено нову про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що реструктуризація стягнутої кредитної заборгованості не є поважною причиною пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та підставою для поновлення такого строку. При цьому вказано, що пропущений Банком строк є значно більшим, ніж період внесення змін до договору в частині реструктуризації заборгованості.

У червні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована обставинами, які є аналогічними раніше викладеним в заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_5 на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року - без змін.

16 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2011 року задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Миколаївського відділення Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто зі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Миколаївського відділення Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитом в сумі 309 694,10 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 57 504,21 грн та пеню в розмірі 5 603,16 грн, а всього 372 801,47 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Миколаївського відділення Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати в розмірі 910,00 грн з кожного.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2011 року набрало законної сили 14 червня 2011 року.

На виконання зазначеного рішення 20 червня 2011 року Центральний районний суд м. Миколаєва видав два виконавчих листа.

У виконавчих листах зазначено, що строк їх пред'явлення до виконання становить один рік.

27 лютого 2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 уклали договір про внесення змін № 2 до договору кредиту, заборгованість за яким стягнуто заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2011 року, які стосуються реструктуризації кредитної заборгованості з узгодженням графіку внесення платежів. Посилань на виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2011 року або реструктуризації заборгованості, яку за ним стягнуто на користь Банку, зміст договору не містить.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент видачі виконавчих листів, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Частиною першою статті 371 ЦПК України 2004 року передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Зазначене право стягувача також закріплено у частині другій статті 24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції врахував положення наведених норм законів, перевірив доводи заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, надав оцінку обставинам, на які посилалося ПАТ «Укрсоцбанк» як на причину пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, та встановивши, що такі причини є неповажними, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

Таким чином, оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною та обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Обставини, на які скаржник посилався у касаційній скарзі є аналогічними раніше викладеним в заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні були дотримані норми процесуального права.

Таким чином, Верховним Судом під час касаційного розгляду справи встановлено, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргупублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик