Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 392/765/18

провадження № 61-18578св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» про витребування земельної ділянки,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» (далі - ТОВ «Карат», товариство) земельну ділянку площею 4,2990 га, кадастровий номер 3523110100:02:003:0371, розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, та повернути їй зазначену земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 травня 2009 року серії Р1 № 349116 вона є власником земельної ділянки, площею 4,2990 га, кадастровий номер 3523110100:02:003:0371, яка розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області. 01 жовтня 2007 року між нею та ТОВ «Карат» був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Цей договір набув чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, а саме 17 березня 2008 року. 25 серпня 2010 року між нею та товариством було укладено додаткову угоду про зміни до договору оренди землі, згідно з якими строк дії договору було визначено на 10 років замість 5 років. Додаткову угоду було зареєстровано 11 жовтня 2010 року. Оскільки початком строку дії договору оренди землі є 17 березня 2008 року (дата його державної реєстрації), то строк дії договору оренди землі закінчився 17 березня 2018 року. Після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ «Карат» відмовило їй у поверненні земельної ділянки, посилаючись на те, що строк дії договору оренди землі на 10 років починає обчислюватися з моменту державної реєстрації додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, тобто з 11 жовтня 2010 року до 11 жовтня 2020 року. У зв`язку із тим, що своїми діями ТОВ «Карат» порушує її право власності на належне майно, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Маловисківський районний суд Кіровоградської області рішенням від 21 травня 2019 року у складі судді Кавун Т. В. позов задовольнив. Витребував у ТОВ «Карат» земельну ділянку площею 4,2990 га, кадастровий номер 3523110100:02:003:0371, яка розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, та повернув її власнику - ОСОБА_1 .

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки правовідносини за договором оренди землі від 01 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Карат», припинилися 17 березня 2018 року, однак відповідач після закінчення дії правочину продовжує користуватися земельною ділянкою без законних на те підстав.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2019 року зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 322/1178/17.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 червня 2019 року прийняла для продовження розгляду цивільну справу № 322/1178/17. Вказаною ухвалою встановлено, що Верховний Суд України впродовж незначного проміжку часу неодноразово змінював свій підхід щодо визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним. Так, у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зроблено схожий висновок, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. З огляду на вимоги статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125 126 Земельного кодексу України договір оренди земельної ділянки набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Згодом Верховний Суд України зробив інший висновок, що строк дії спірного договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір, як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанови Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17). З урахуванням наявності суперечливих висновків Верховного Суду України колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13 та від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16. Оскільки у цій справі підставами позову було визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним, апеляційний суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року і передати справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не обґрунтував підстав зупинення провадження у справі. Зазначила, що справа № 322/1178/17 (до розгляду якої в касаційному порядку зупинено провадження в цій справі) має інший предмет і підстави позовних вимог. Вона стосується не визначення початку обчислення строку договору оренди землі у випадку внесення до нього змін додатковою угодою, якою текст відповідного пункту договору оренди землі викладено в новій редакції, що відбулося за встановленими у цій справі обставинами, а визначення моменту строку дії основного договору оренди землі з моменту його підписання чи державної реєстрації. Тобто правовідносини, які виникли у цій справі, не є подібними до правовідносин, що розглядаються у справі № 322/1178/17.

У листопаді 2019 року ТОВ «Карат» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що вона є законною і обґрунтованою. Зазначило, що апеляційний суд правильно виходив з того, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду цієї справи необхідно зупинити провадження до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 322/1178/17, оскільки в апеляційній скарзі товариство зазначало, що не погоджується з доводами позивача про те, що строк дії договору оренди землі необхідно обчислювати з моменту його державної реєстрації, а не з моменту державної реєстрації додаткової угоди, якою змінено строк дії договору оренди землі. Також вказувало на те, що позивачка безпідставно зазначила, що товариство заявило клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки провадження у справі було зупинено за ініціативою суду, а не на підставі його клопотання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року № 261/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

22 квітня 2020 року справа № 392/765/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,30 га, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3523100000:02:001:0371, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 29 травня 2009 року серії Р1 № 349116.

З довідки, виданої відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, встановлено, що під час проведення державної реєстрації земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю, їй було присвоєно кадастровий номер 3523110100:02:003:0371 відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

01 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Карат» був укладений договір оренди землі, за яким в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,30 га строком на 5 років. Цей договір зареєстровано у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2008 року за № 52.

Згідно з пунктом 43 договору оренди землі він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

25 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Карат» була укладена додаткова угода про зміну до договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2008 року, за змістом якої пункт 8 договору оренди землі від 17 березня 2008 року викладено в новій редакції: «Цей договір укладається на строк 10 років, початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації».

Додаткову угоду від 25 серпня 2010 року зареєстровано у Новомиргородському відділі ДП «Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 жовтня 2010 року за № 04.10.374.00241.

05 квітня 2018 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Карат» лист, в якому зазначила про небажання поновлювати договір оренди землі на новий строк та прохання повернути належну земельну ділянку.

ТОВ «Карат» у відзиві на позовну заяву зазначило, що (на його думку) строк дії договору оренди землі терміном на 10 років починається саме з моменту державної реєстрації додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднанню палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Визначаючи наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 10 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у інших справах, які переглядаються у касаційному порядку, вирішуються питання у подібних правовідносинах та від результату їх розгляду залежить можливість розгляду справи, що переглядається у апеляційному порядку.

Зупиняючи провадження в справі, апеляційний суд виходив з того, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа № 322/1178/17, в якій колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, посилаючись на те, що Верховний Суд України впродовж незначного проміжку часу неодноразово змінював свій підхід щодо визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним, вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13 та від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

У справі, яка переглядається, предметом спору є повернення земельної ділянки, переданої в оренду, у зв`язку із закінченням (на думку позивача) дії договору оренди землі.

Підставою для зупинення провадження у справі, яка є предметом касаційного перегляду, став факт розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 322/1178/17, де розглядалося питання визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У зв`язку з цим Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про зупинення провадження в справі, оскільки підставою позову у цій справі було визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним, і це питання було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 322/1178/17.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності зупинення у цій справі спростовуються вищенаведеними обставинами та обґрунтованими висновками апеляційного суду.

Згідно з частиною першою статті 125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків, а тому безпідставними є доводи скарги про те, що зупинення провадження призвело до необґрунтованого порушення строків розгляду справи.

Крім того, згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 15 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 322/1178/17, а тому на цей час немає підстав для зупинення провадження у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги за встановлених обставин не мають правового значення, і, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко