Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 361/1335/18

провадження № 61-1746св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Броварська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Броварська районна державна нотаріальна контора, про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання права на спадкування та встановлення факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років

за касаційною скаргою адвоката Невмержицького Віталія Івановича як представника ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року у складі судді Радзівіл А. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенко Д. Р., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме, з 2009 року до 10 листопада 2015 року, визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом та визнати за нею право на спадкування за законом майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 1960 року до 1974 року проживала з родиною своєї тітки ОСОБА_5 однією сім`єю, була пов`язана із ними спільним побутом, мала з ними взаємні права та обов`язки. У 1973 році вийшла заміж та переїхала до чоловіка у м. Вишгород, однак зв`язків з ОСОБА_6 не полишала, періодично навідувалась до них, брала участь у веденні господарства.

З 2000 року, враховуючи похилий вік спадкодавця ОСОБА_4 , а також те, що він після смерті дружини ОСОБА_5 проживав сам, вона періодично проживала у ОСОБА_4 , а із серпня 2009 року у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я почала проживати у нього постійно та опікувалась ним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, за життя заповіту не склав. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до якої увійшов будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та земельна ділянка. На її думку, вона фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки залишилася проживати у вказаному будинку, окрім того, інших спадкоємців у нього немає.

На звернення до Броварської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено та роз`яснено право на звернення до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права на спадкування.

Оскільки встановлення юридичного факту проживання її з спадкодавцем на час відкриття спадщини має значення для належного оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право власності, просила суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 09 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не надала належного, допустимого та достовірного доказу про наявність у неї із ОСОБА_4 спільного сімейного господарства за період не менше п`яти років до смерті спадкодавця, а тому вона не може бути спадкоємцем четверної черги після його смерті.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2019 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позивач не надала суду достатніх і належних доказів, які підтверджували б обґрунтованість заявлених позовних вимог, що є її процесуальним обов`язком, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність факту проживання її з ОСОБА_4 понад п`ять років однією сім`єю з 2009 року до 10 листопада 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 21 січня 2020 року до Верховного Суду, адвокат Невмержицький В. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Під час ухвалення судових рішень суди неповно з`ясували обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи. Висновки судів не ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи містять належні і достатні докази на підтвердження тих обставин, що позивач протягом тривалого часу проживала з померлим, матеріально забезпечувала його та надавала ОСОБА_4 іншу допомогу, що підтверджується показаннями свідків, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт її проживання з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю більше 5 років. Медична довідка від 10 серпня 2016 року № 245 підтверджує факт звернення позивача з приводу лікування ОСОБА_4 , та підтведжує його безпорадний стан і необхідність надання йому сторонньої допомоги зі сторони позивача.

Аргументи і пояснення позивача були проігноровані судом першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Суд апеляційної інстанції не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та формально погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

12 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що при ухваленні рішень суди дотримали і правильно застосували норми матеріального та процесуального права, врахували всі фактичні обставини справи, в повному обсязі з`ясували обставини, що мають значення для правильного її вирішення та надали правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Згідно з квитанціями про оплату комунальних послуг ОСОБА_1 здійснювала їх оплату лише в 2016 році, тобто вже після смерті ОСОБА_4 .

Крім того, 10 листопада 2015 року тіло спадкодавця ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями знайшли сусіди у дворі його будинку, про що одразу повідомили відповідача та його брата ОСОБА_9 .

Обставина щодо безпорадного стану ОСОБА_4 та у зв`язку з цим надання йому сторонньої допомоги спростовується відповіддю, наданою Літківською медичною амбулаторією на запит адвоката Бойко Л. В. від 23 лютого 2017 року, в якій зазначено, що в період часу з 01 січня 2010 року до 10 листопада 2015 року ОСОБА_4 сторонньої допомоги не потребував.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.

24 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 , за життя заповіт не складав, на момент смерті в шлюбі не перебував.

Згідно із спадковою справою, яка заведена державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори № 132/2016, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 26 лютого 2016 року звернувся ОСОБА_2 , 29 березня 2016 року - ОСОБА_3 та 19 квітня 2016 року - ОСОБА_1

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року встановлено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Літки Броварського р-ну Київської області, є двоюрідним братом ОСОБА_2 .

Відповідно до довідок Літківської сільради від 15 квітня 2016 року № 428, від 26 листопада 2015 року № 1793, довідки виконавчого комітету Літківської сільради від 27 травня 2018 року № 234 та акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 20 травня 2016 року на день смерті ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 належав померлому, окрім нього в будинку ніхто не зареєстрований, останні п`ять років померлий проживав сам.

Свідок ОСОБА_10 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , пояснила суду, що брат жив після смерті своєї дружини ОСОБА_5 близько двадцяти років сам. За ним ніхто не доглядав, оскільки він мав добре здоров`я, був енергійним, хазяйновитим, самостійно їздив на автомобілі. За комунальні послуги сплачував сам за зароблені кошти. Був випадок коли він розповідав, як його побили родичі ОСОБА_1 , оскільки він не хотів складати на її користь заповіт. Позивач постійно проживала у м. Києві.

Свідок ОСОБА_10 також зазначила, що ОСОБА_4 ніколи не скаржився на стан здоров`я та стороннього догляду не потребував.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він є дворідним братом спадкодавця ОСОБА_4 . Після смерті дружини проживав сам, самостійно розпоряджався своєю пенсією. Десь за рік до смерті ОСОБА_4 йому подзвонив і просив прийти, бо йому було погано. Там вперше побачив сина ОСОБА_1 , який його вдягав і казав, що треба йти в сільраду щось підписати, але ОСОБА_4 нікуди не хотів йти.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що постійно проживає в Літках, з 1994 року дружив із ОСОБА_4 , бачилися часто: вдень, ввечері на вихідні. Бачив, що приходила племінниця ОСОБА_12 , але вона проживала на своїй житловій площі на батьківщині в цьому ж селі з 2004 року. ОСОБА_4 був хазяйновитим чоловіком, сам заготовляв дрова на зиму, тримав господарство: свиней, курей. Самостійно їздив на автомобілі.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона з 2004 року постійно проживає в с. Літках, тоді ж і познайомилась з ОСОБА_4 , знає ОСОБА_1 з 2004 року, з якою перебуває в дружніх стосунках. Коли ОСОБА_4 трохи заслаб, то вона йому допомагала, раніше пропонував їй вийти за нього заміж, але оскільки туди приїздила і ОСОБА_1 , то вона йому відмовила. Бачила часто ОСОБА_1 у ОСОБА_4 з 2006 року.

Свідок ОСОБА_7 , пояснила суду, що вона сусідка ОСОБА_4 з 2005 року, а з 2006 року почала спілкуватися із ОСОБА_4 . З відносин, що склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зрозуміла, що позивач його племінниця. З 2007 року ОСОБА_1 проживала у будинку ОСОБА_4 . Також іноді на подвір`ї бачила сестру ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За змістом статей 1217, 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина

перша статті 1258 ЦК України).

За правилами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України підлягає встановленню два юридичних факти: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням вимог закону, які регулюють спірні правовідносини, оцінивши всі докази в їх сукупності, суди попередніх інстанцій, встановивши, що надані позивачем докази не підтверджують факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 2009 року і до дня його смерті, ведення з ним спільного господарства та спільного бюджету, не містять жодних відомостей щодо виникнення між нею і померлим відносин, притаманних сім`ї, взаємних прав і обов`язків, а лише підтверджують ймовірний факт її тимчасового перебування у будинку померлого ОСОБА_4 , дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не довела обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, зводяться до цитування норм закону, позову, фактичних обставин, незгоди з висновками судів.

В силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінки обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка відповідає вимогам чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Невмержицького Віталія Івановича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко