Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.10.2018 року у справі №641/2853/18

Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 641/2853/18

провадження № 61-45275св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне казначейство України, Головне управління Національної поліції в Харківській області, прокуратура Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, у складі судді Фанди О. А., від 26 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., від 11 вересня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного казначейства України, Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області), прокуратури Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового слідства та прокуратури.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 14 серпня 2017 року вона звернулася до посадових осіб Харківської місцевої прокуратури № 5 із заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами публічного акціонерного товариства «Полтава Банк» (далі - ПАТ «Полтава Банк»), проте відомості про вчинення кримінального правопорушення за її заявою не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

09 лютого 2018 року вона звернулася до прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5 із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ПАТ «Полтава Банк» та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Охрана Аріан Плюс» (далі - ТОВ «Охрана Аріан Плюс») та 13 лютого 2018 року отримала відповідь про направлення заяви до Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Слобідський ВП ГУ НП в Харківській області) для прийняття рішення.

07 березня 2018 року вона отримала відповідь від Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області, що її заява не містить об`єктивних даних, які б свідчили про ознаки вчиненого правопорушення, а тому підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року задоволено її скаргу на бездіяльність прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5 та начальника Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Зобов`язано начальника слідчого відділу Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області як керівника органу досудового розслідування надати доручення про внесення до ЄРДР заяви ОСОБА_1 від 09 лютого 2018 року та розпочати досудове розслідування. Також судом було встановлено порушення уповноваженими особами Слобідського ВП ГУНП в Харківській області вимог статті 214 КПК України.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 22 338,00 грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки у результаті неправомірної бездіяльності посадових осіб Харківської місцевої прокуратури № 5 та Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області вона була змушена звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження доводів про заподіяння працівниками поліції та прокуратури їй моральної шкоди. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Дії прокуратури, які позивач вважає незаконними, такими, що порушують її права, гарантовані Конституцією України, стосуються невнесення до ЄРДР заяви про кримінальне правопорушення та ряду інших процесуальних дій, безпосередньо регулюються КПК України, стаття 303 якого передбачає право оскарження до слідчого судді дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Судами не було враховано обставини, встановлені в ухвалі Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року у справі 641/969/18, яка має преюдиційне значення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У квітні 2020 року у справі № 641/2853/18 (провадження № 61-45275св18) було призначено повторний автоматизований розподіл.

13 квітня 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Прокуратура Харківської області у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На досудовому розслідуванні у слідчому відділі Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12018220540000786 від 04 квітня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КК України.

09 лютого 2018 року на особистому прийомі прокурором Харківської місцевої прокуратури № 5 прийнято заяву ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення відносно службових осіб ПАТ «Полтава Банк» за статтями 182, 232, 358 КК України, яка 12 лютого 2018 року була направлена за належністю для організації перевірки викладених доводів заявника та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства до Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області.

07 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала відповідь від Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області, що її заява не містить об`єктивних даних, які б свідчили про ознаки вчиненого правопорушення, а тому підстави для внесення відомостей до реєстру досудових розслідувань відсутні.

На підставі ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року (справа 641/969/18) начальника слідчого відділу Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області зобов`язано, як керівника органу досудового розслідування, надати доручення про внесення до ЄРДР заяви ОСОБА_1 від 09 лютого 2018 року та розпочати досудове розслідування (а.с. 14).

Встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою у вищевказаному кримінальному провадженні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовувала бездіяльністю посадових осіб поліції та прокуратури, а саме не внесенням у порядку та строки, визначені статтею 214 КПК України, відомостей до ЄРДР за її заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Порушення вимог статті 214 КПК України уповноваженими особами Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області встановлено ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року (справа 641/969/18).

Однак указана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль у порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Водночас реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування у межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Ухвала слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року (справа 641/969/18) про задоволення скарги заявника свідчать про реалізацію ОСОБА_1 передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їй працівниками поліції та прокуратури моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі та давши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив з того, що позивач не довела причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку вона посилається.

Таким чином, встановивши, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, суду не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська