Історія справи

Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 171/1952/17

провадження № 61-17545св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління з питань захисту персональних даних Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Семенової Н. М., від 01 листопада 2017 року, та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Барильської А. П.,

Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 28 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та такими, що суперечить чинному законодавству про захист персональних даних та трудовому законодавству, відшкодування немайнової шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області

від 01 листопада 2017 року позовна заява ОСОБА_1 повернута позивачу на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) 2004 року у зв`язку з непідсудністю цієї справи Апостолівському районному суду Дніпропетровської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року - залишено без змін.

Приймаючи постанову, від 28 лютого 2018 року, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, який вважала, таким, що відповідає нормам ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а матеріали справи повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті та прийняття правосудного рішення. Визнати порушення суддею пункту 1

статті 1, статтею 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 171/1952/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

В липні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 171/1952/17 передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Заявник вважає, що суд безпідставно обмежив її право на доступ до правосуддя.

Стверджує, що оскільки спір виник з трудових правовідносин, тому справа підсудна Апостолівському районному суду Дніпропетровської області за її зареєстрованим місцем проживання.

Також, вважає, що шкоду їй завдано за місцем знаходження філії товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт» (далі -

ТОВ «Агростандарт»),а угоду про прийняття на роботу між нею та

ТОВ «Агростандарт» було укладено за місцем розташування магазину «Центральний» в місті Апостолове, а тому справа підсудна Апостолівському районному суду Дніпропетровської області за місцем заподіяння їй шкоди, місцем розташування філії з діяльності якої виник спір та місцем виконання трудового договору.

У визначений судом строк учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 щодо відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері захисту персональних даних найманого працівника.

Місцем проживання відповідача у позові зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини третьої статті 34 ЦПК України перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Згідно статті 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Відповідно до частини третьої статті 381 ЦПК України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року (справа № 171/1952/17, провадження № 22-ц/774/2433/К/17) визначено склад колегії суддів: Барильська А. П. (головуючий суддя), судді

Зубакова В. П. та Бондар Я. М.

Однак оскаржувана постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 28 лютого 2018 року, прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , не підписана одним із членів колегії суддів.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.

Враховуючи вищенаведене, оскільки постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року не підписана одним із суддів, який зазначений в судовому рішенні, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню відповідно до пункту 3 частини першої

статті 411 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд.

Іншого правового механізму усунення вказаного недоліку, допущеного при оформленні судового рішення апеляційного суду, на стадії касаційного перегляду процесуальним законодавством не передбачено.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого

2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Дніпровського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта