Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №133/2348/17

Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 133/2348/17

провадження № 61-40027св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року в складі судді Слободяного О. Є. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року в складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Зайцева А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ситня Калинковичського району Гомельської області республіки Білорусь. У 1980 році його родина переїхала до України, а саме: у с. Махнівка (с. Комсомольське) Козятинського району Вінницької області, де до теперішнього часу і проживає на АДРЕСА_1 .

Станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 постійно проживав на території України, проте паспорт не отримував.

Встановлення факту постійного проживання на території України пов`язано з отриманням паспорта громадянина України для підтвердження громадянства з метою користуватися правами, які визначені чинним законодавством.

На підстав викладеного ОСОБА_1 просив встановити факт, що він постійно проживав на території Україні станом на 24 серпня 1991 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області

від 16 квітня 2018 року заяву задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ситня Калинковичського району Гомельської області республіки Білорусь, постійно проживав на території Україні станом

на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані в обґрунтування заяви документи, а саме: свідоцтво про народження заявника, довідки Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про склад його сім`ї від 15 листопада 2017 року та від 12 квітня 2018 року, довідка від 16 червня 2017 року, видана Махнівською загальноосвітньою школою Козятинського району Вінницької області про його навчання, вирок Козятинського районного суду Вінницької області від 16 серпня 1995 року, лист Державної прикордонної служби України та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків підтверджують факт постійного проживання заявника на території України на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року, та набрання чинності законом України «Про громадянство».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що факт неотримання ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям ним 16-річчям паспорту радянського зразка не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що надані позивачем довідки органу місцевого самоврядування та навчального закладу, вирок суду не є належними та допустимими доказами на підтвердження заявлених у справі вимог.

Показання допитаних свідків також не можуть бути покладені основу судового рішення у цій справі.

Заявник зобов`язаний був отримати паспорт громадянина СРСР з відміткою громадянина України, а з 1994 року обміняти його на паспорт громадянина України нового зразка.

Заявник не надав жодного документу, який би підтверджував трудову діяльність на території України після закінчення школи у 1990 році.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

27 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ситня Калинковичського району Гомельської області республіки Білорусь.

ОСОБА_1 постійно проживає на території України з 1980 року.

Так, відповідно до довідки Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про склад сім`ї від 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 проживає без реєстрації з 1980 року на АДРЕСА_1 .

З довідки Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 12 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до погосподарських книг Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області за 1980-2016 роки постійно проживає з 1980 року на території вказаного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до довідки, виданої Махнівською середньою загальноосвітньою школою I-III ступенів Козятинського району Вінницької області 16 червня

2017 року, ОСОБА_1 дійсно навчався в Комсомольській середній загальноосвітній шкоді I-III ступенів з 09 вересня 1984 року до 30 серпня

1990 року, закінчив 7 класів.

Вироком Козятинського районного суду Вінницької області від 16 серпня 1995 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів передбачених частиною другою статті 141 та частиною другою статті 144 КК України.

У вироку зазначено місце проживання - с. Комсомольське (с. Махнівка) Козятинського району Вінницької області.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що відомостей про перетинання державного кордону України ОСОБА_1 у базі даних не виявлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 234 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою) визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 234 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою) суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналогічні положення закріплені у статтях 293, 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, паспорта громадянина України, зокрема постійного проживання на території України.

Позивач вказував, що він не оформив своєчасно паспорт громадянина України, тому у нього виникли проблеми щодо отримання інших документів. Без встановлення спірного вказаного факту позивач не може отримати паспорт, тому просив задовольнити заяву.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Пунктом 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи

до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року має правове значення, в іншому порядку заявник не може довести вказаного факту, який знайшов підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що заявник не підтвердив заявлені у справі вимоги, оскільки такі доводи спростовані зібраними у справі доказами, яким судами надана належна правова оцінка, а саме: довідкою Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про склад його сім`ї від 15 листопада 2017 року та від 12 квітня

2018 року, довідкою від 16 червня 2017 року, виданою Махнівською загальноосвітньою школою Козятинського району Вінницької області про навчання позивача, вироком Козятинського районного суду Вінницької області від 16 серпня 1995 року, листом Державної прикордонної служби України та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк