Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2018 року у справі №755/11229/17

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 755/11229/17

провадження № 61-47570св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»,

представник відповідача - Лукянчук АртемВолодимирович,

третя особа - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», подану представником Лукянчуком Артемом Володимировичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі судді Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», третя особа - ОСОБА_7, про стягнення суми страхового відшкодування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у складі головуючого-судді Савлук Т. В. позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн, та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн, а всього на загальну суму 50640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ «СК «Альфа Страхування» не надано належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити що ОСОБА_8, під час дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 18 липня 2015 року за участю автомобіля «Пежо» номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «УАЗ» номерний знакНОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, керував транспортним засобом без відповідної правової підстави.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 правомірно пред'явлено вимоги до ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 18 липня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 рокуапеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції, тобто з порушенням порядку її подання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», подану представником Лукянчуком А. В., у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції порушив його гарантоване конституційне право на апеляційний перегляд судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та надано строк для надання відзиву.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати з подальшим закриттям провадження у справі.

Оскаржуваною ухвалою від 15 листопада 2018 року апеляційний суд повернув ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» його апеляційну скаргу без розгляду.

При поверненні апеляційної скарги, апеляційний суд зробив висновок, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак, виходячи зі змісту підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду № 61-12112сво18.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу до апеляційного суду на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», подану представником Лукянчуком Артемом Володимировичем, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 рокускасувати.

Передати справу № 755/11229/17 за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», третя особа - ОСОБА_7, про стягнення суми страхового відшкодування на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г. І. Усик