Історія справи

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-104/11

провадження № 61-23569св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), КратаВ.І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Драбівське колективне підприємство «Агропромбуд», ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пономаренко В. В., Гончар В. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому, посилаючись на норми статей 16, 258, 355, 356, 364 ЦК України, просив:

- виділити йому в натурі 9/10 майна, придбаного за договором купівлі-продажу майна, визначеного в рахунок майнового паю, від 17 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюк О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1515;

- витребувати з незаконного володіння Драбівського колективного підприємства «Агропромбуд» (далі Драбівське КП «Агропромбуд») 9/10 майна, придбаного за договором купівлі-продажу майна, визначеного в рахунок майнового паю, від 17 червня 2005 року;

- виселити Драбівське КП «Агропромбуд» з об'єктів нерухомого майна, що включені до 9/10 майна, придбаного за договором купівлі-продажу майна, визначеного в рахунок майнового паю, від 17 червня 2005 року;

- стягнути з Драбівського КП «Агропромбуд» частину прибутків з використання належного йому (позивачу) майна придбаного за договором купівлі-продажу майна визначеного в рахунок майнового паю від 17 червня 2005 року, розмір яких становить 1 876 500 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у 2005 році він придбав майнові паї Драбівського КП «Агропромбуд» на суму 990 000,00 грн, що становить 90 % від загальної вартості сертифікатів, про що йому видано майновий сертифікат.

Інші 10 % належать ОСОБА_4

З квітня 2009 року відповідачі перестали звітувати перед ним за використання майна, а з 2010 року його (позивача) не допускають на підприємство.

Посилаючись на те, що належним йому майном без його згоди користується Драбівське КП «Агропромбуд» і він позбавлений можливості впливати на діяльність підприємства, а також на неможливість спільного володіння цим майном із ОСОБА_4, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2014 року у складі судді Задорожнього В. П. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано Драбівське КП «Агропромбуд» виділити ОСОБА_3 майновий пай члена колективного підприємства вартістю 990 000,00 грн у формі, визначеній загальними зборами підприємства, зокрема, натурою за рахунок майна, яке входить до пайового фонду підприємства, та або/грішми чи цінними паперами.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Статутом Драбівського КП «Агропромбуд» не передбачено умови і порядок виділення або повернення паю, а вищим органом управління підприємства, згідно пунктом 5.1 Статуту, є загальні збори підприємства, тому вони на думку суду і повинні вирішити, в якій формі повинен бути виділений майновий пай позивачу.

Оскільки загальні збори підприємства не ухвалювали рішення про розподіл прибутку, а на підприємстві відсутні інші внутрішні правові акти, які б врегульовували підстави та порядок розподілу прибутків між пайовиками, суд зобов'язав Драбівське КП «Агропромбуд» виділити ОСОБА_3 майновий пай члена колективного підприємства вартістю 990 000,00 грн натурою за рахунок майна, яке входить до пайового фонду підприємства, та або/грішми чи іншими паперами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 20 травня 2017 року рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 липня 2014 року в частині позовних вимог про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, та виселення скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядалося за апеляційними скаргами відповідачів лише в частині зобов'язання Драбівського КП «Агропромбуд» виділити ОСОБА_3 майновий пай члена колективного підприємства вартістю 990 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і в апеляційному порядку не переглядалося.

Апеляційний суд виходив із того, що позивач придбав не конкретне індивідуально визначене майно (речі), а майнові права.Будь-які дані про виділення в натурі майна відсутні, тому він має лише право на частку пайового фонду майна Драбівського КП «Агропромбуд».

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, що надійшла у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Суд не врахував існуючу судову практику, зокрема, правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-250цс14, згідно з яким відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами. За таких обставин, майнові права як майно і неспоживча річ може належати декільком особам як це передбачено частиною першою статті 355 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділу натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити без змін оскаржуване судове рішення як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У договорі купівлі-продажу майна від 17 червня 2005 року, за яким позивач придбав майнові паї, відсутня вказівка на те, що предметом купівлі-продажу є саме нерухоме майно.

Майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання. Право розпоряджатися своїм майновим паєм на власний розсуд член трудового колективу набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства частка майна члена трудового колективу підприємства є частиною майна цього підприємства.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 2-104/11 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Майно колективного підприємства належить на праві спільної часткової власності його членам.

Власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства у підприємстві.

Установлено, що відповідно до Статуту та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Драбівське КП «Агропромбуд» є колективним підприємством, його засновником є трудовий колектив.

Згідно з пунктом 1.3 Статуту підприємство здійснює на засадах оперативного управління правоволодіння, використання і розпорядження закріпленим за ним майном, яке належить на правах спільної власності трудовому колективу.

16 червня 2005 року були проведені загальні збори трудових колективів Драбівського КП «Агропромбуд» та дочірнього підприємства «Будматеріали», на яких прийнято рішення провести продаж майнових паїв, отриманих в результаті паювання підприємства, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно з договором купівлі-продажу майна, визначеного у рахунок майнового паю від 17 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюк О. В., ОСОБА_3 придбав майнові паї Драбівського КП «Агропромбуд».

За наслідками вчинення вказаного правочину йому видано майновий сертифікат про право власності на майновий пай від 23 червня 2005 року, згідно з яким позивач набув правовий статус члена Драбівського КП «Агропромбуд» та право на частку в розмірі 90 % пайового фонду вказаного підприємства на суму 990 000,00 грн.

Відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2013 року, прийнятого за результатами розгляду позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про тлумачення умов договору купівлі-продажу майна, визначеного в рахунок майнового паю від 17 червня 2005 року, яке набрало законної сили, предметом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу майна, визначеного в рахунок майнового паю від 17 червня 2005 року, є майнові паї членів трудового колективу Драбівського КП «Агропромбуд».

Водночас судом було встановлено, що майно Драбівського КП «Агропромбуд» належить на праві спільної часткової власності членам трудового коллективу. Співвласники майна Драбівського КП «Агропромбуд» на загальних зборах 16 червня 2005 року прийняли рішення про продаж лише майнових паїв, отриманих членами трудового коллективу у результаі розпаювання майна підприємства, і не приймали рішення про продаж майна, визначеного у рахунок майнового паю.

Обгрунтовуючи підстави позову неможливістю спільного володіння майном з іншим співвласником та посилаючись на норми частини першої статті 364 ЦК України, ОСОБА_3 просив виділити йому в натурі 9/10 майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 17 червня 2005 року.

При цьому, перелік майна, на який він претендує, не визначив.

Заперечуючи проти позову, відповідачі посилались на те, що майно підприємства відповідно до Статуту належить членам трудового колективу на праві спільної часткової власності і пайовий фонд їх майна складається з балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності колективного підприємства, ціннних паперів, акцій, а також коштів у грошовому виразі; майновий пай є грошовим еквівлентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання. Право розпоряджатися своїм майновим паєм на власний розсуд член трудового колективу набуває лише після припинення членства у підприємстві. До припинення членства частка майна члена трудового колективу Драбівського КП «Агропромбуд» є частиною майна цього підприємства.

Суд апеляційної інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), встановивши, що ОСОБА_3 має лише право на частку пайового фонду майна Драбівського КП «Агропромбуд», перелік майна, на яке він претендує, не визначався, рішення загальними зборами про виділення в натурі будь-якого майна не приймалося, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Крім того, ОСОБА_3 є членом Драбівського КП «Агропромбуд» і членство у підприємстві не припиняв.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання у скарзі на те, що судом не врахований правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-250цс14, колегія суддів відхиляє, оскільки він зроблений у справі з іншими правовідносинами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило