Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №2-10990

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 2-10990/10

провадження № 61-1556 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова у складі судді Штих Т. В. від 28 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової В. В., від 23 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на примусове виконання рішення

від 13 грудня 2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи № 2-10990/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 107 244,05 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 09 липня 2010 року становить 851 271 грн 09 коп.

20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу № 18, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11348083000 від 20 травня 2008 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Ураховуючи викладене, заявник просив суд замінити у справі

№ 2-10990/10 стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задоволено.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заміна осіб в окремих зобов'язаннях через виявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, виходив із того, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником (частина перша статті 378 ЦПК України), яким у цьому випадку є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

6 грудня 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» немає генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. Таким чином, відповідно до законодавства відступлення права вимоги не надає права заявникові (правонаступнику первісного кредитора) приймати на себе зобов'язання, виражене в іноземній валюті.

23 січня 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначило, що згідно зі свідоцтвом серії ФК № 435 від 19 листопада 2013 року, виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є фінансовою установою, яка має право здійснювати факторингові операції без отримання ліцензій та дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання поручительств, надання гарантій, надання позик, факторинг.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 20 травня 2008 року в сумі 107 244,05 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 09 липня 2010 року становить 851 271 грн 09 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою державного виконавця від 10 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-10990/10, виданого 13 грудня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 20 травня 2008 року в сумі 107 244,05 доларів США, що на курсом Національного банку України станом на 09 липня 2010 року становить 851 271 грн 09 коп. (а. с. 7).

20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу № 18, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 20 травня 2008 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». При цьому згідно з актом приймання-передачі права вимоги від 20 квітня 2015 року та реєстром боржників до договору факторингу № 18 від 20 квітня 2016 року передані грошові вимоги визначено як у доларах США, так і в національній валюті, що не вимагає від заявника ліцензії на здійснення валютних операцій (а. с. 5, 6).

Згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 4149 від 19 листопада 2013 року, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є фінансовою установою, яка має право здійснювати факторингові операції без отримання ліцензій та дозволів відповідно до законодавства (а. с. 11-12).

Відповідно до пункту п'ятого статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з частиною першою статті 378 ЦПК України(у редакції 2004 року) у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК Українипередбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про заміну стягувача у виконавчому провадженні із додержанням вимог цивільного процесу.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються із нормами матеріального права, які судами правильно застосовано.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

За змістом частини першої статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д. Д. Луспеник

судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк