Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №127/20712/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 127/20712/17-ц

провадження № 61-40045св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І..,

Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгеніївна,

треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дідков", ОСОБА_3, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2018 року у складі судді Прокопчук А. В. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т.

О., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М. Є., треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Дідков" (далі - ТОВ "Дідков"), ОСОБА_3, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 02 серпня 2007 року ОСОБА_2 уклав із Акціонерно-комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк") кредитний договір № 0101/0807/88-056, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 46 900,00 дол. США на строк до 01 серпня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 02 серпня 2007 року ОСОБА_4 уклав із АКБ "ТАС-Комерцбанк" договір іпотеки № 0101/0807/88-056, згідно з умовами якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Із ОСОБА_4 вона перебувала у шлюбі з 24 лютого 1973 року до дня його смерті. 28 листопада 2012 року правонаступник АКБ "ТАС-Комерцбанк" - ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником ВАТ "Сведбанк", відступило своє право вимоги за договором факторингу на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс", про що надіслано повідомлення боржнику ОСОБА_2

09 квітня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М. Є. зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК Вектор Плюс" на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки існує відповідне застереження в іпотечному договорі. Такі дії приватного нотаріуса вважає незаконними, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або за договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Проте в порушення зазначеного право власності на квартиру передано у зв'язку із застереженням в іпотечному договорі, що є порушенням процедури, зазначеної в договорі іпотеки. Ні їй, ні боржнику ОСОБА_2 не було відомо, що ТОВ "ФК Вектор Плюс" має намір здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки. Нотаріус не мала повноважень на реєстрацію права власності на квартиру, оскільки нотаріус знаходиться в іншому населеному пункті, який відносить до іншого нотаріального округу. Крім того, нотаріус допустила порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки предмет іпотеки - квартира, виступає як забезпечення виконання зобов'язання за споживчим кредитом в іноземній валюті і була єдиним та постійним місцем проживання позивача і своєю площею не перевищувала 140 кв. м.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 09 квітня 2015 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор Плюс".

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки примусового відчуження спірної квартири не відбулось у зв'язку з добровільною передачею іпотекодавцем іпотекодержателю предмета іпотеки у власність під час укладення договору іпотеки, а також сторони у пункті 12.3.1 договору дійшли згоди, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень пункту 12.3 іпотечного договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензії. Дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М. Є. є правомірними та такими, що відповідають закону. Крім того, будь-які роз'яснення Міністерства юстиції України, в тому числі щодо питання укладення договорів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та реєстрації прав власності на майно, що було предметом іпотеки не є нормативно-правовими актами та не мають обов'язкової юридичної сили та мають рекомендаційний характер. При цьому рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2017 року в справі № 127/24353/15-ц встановлено, що дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М. Є. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на спірну квартиру є правомірними та такими, що відповідають закону. Цей факт не підлягає доказуванню у цій справі, оскільки він вже встановлений в іншій справі. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2017 року в справі № 127/24353/15-ц ніким не оспорювалося та наразі є чинним. Позивач неправомірно вважає, що для реєстрації права власності на спірну квартиру обов'язково необхідно укладати окремий договір про задоволення вимог кредитора, так як це можна зробити і шляхом внесення застереження в іпотечний договір. Це застереження є правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1, пред'явивши позов як спадкоємець іпотекодавця, оскаржила рішення про реєстрацію права власності, проте у порушення вимог статей 12, 13, 81, 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України не зазначила та не надала належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, які б свідчили про виконання основного зобов'язання за кредитним договором станом на день прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру - 09 квітня 2015 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що судами не застосовано вимоги пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868. Жодні письмові вимоги про усунення порушень зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги ні вона, ні ОСОБА_2 не отримували.

Судами не надано жодної юридичної оцінки посиланням на ту обставину, що у відповідача взагалі були відсутні повноваження на реєстрацію права власності на квартиру, що знаходилась поза межами його територіального округу (нотаріус знаходиться у Києві, а квартира у м. Вінниці). Судами не застосовано положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

У жовтні 2018 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшов до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що нотаріус виконав свої обов'язки щодо направлення рекомендованих листів за місцем реєстрації місця поживання як позичальника, так і поручителя. Те, що кожен із них 30 днів ухилявся від його отримання, не дає підстав стверджувати, що нотаріусом порушено вимоги пункту 46 Порядку. Посилання заявника на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є безпідставним, оскільки на час прийняття рішення нотаріусом ОСОБА_4. іпотекодавець був мертвим, а отже, не проживав у квартирі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Судом установлено, що 02 серпня 2007 року ОСОБА_2 уклав із АКБ "ТАС-Комерцбанк" кредитний договір № 0101/0807/88-056, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 46 900,00 дол. США на строк до 01 серпня 2017 року.

Із метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, ОСОБА_4 02 серпня 2007 року уклав із АКБ "ТАС-Комерцбанк" іпотечний договір № 0101/0807/88-056, згідно з умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

02 серпня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М. В. на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеної у договорі квартири до припинення договору іпотеки. Нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за № 2895 та зареєстрована в реєстрі заборон за № 29.

11 червня 2014 року іпотекодавець ОСОБА_4 помер.

Першою вінницькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу щодо майна померлого.

ОСОБА_1 перебувала із ОСОБА_4 у шлюбі з 24 лютого 1973 року до дня його смерті.

28 листопада 2012 року правонаступник АКБ "ТАС-Комерцбанк" - ВАТ "Сведбанк", яке перейменовано у ПАТ "Сведбанк ", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" уклали договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти у розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з реєстром заборгованостей боржників від 28 листопада 2012 року № 1-Б під № 551 зазначений боржник ОСОБА_2 за кредитним договором № 0101/0807/88-056.

28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" уклав із ТОВ "ФК "Вектор Плюс" договір про відступлення прав за іпотечними договорами, в якому у пункті 1.1 зазначили про те, що разом із відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором.

У додатку № 1 до договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року під номером 449 зазначений боржник ОСОБА_2 за кредитним договором № 0101/0807/88-056 та іпотекодавець ОСОБА_4 за іпотечним договором.

14 грудня 2012 року за вихідним № 0045091 ПАТ "Сведбанк" надіслало боржнику ОСОБА_2 повідомлення про відступлення свого права вимоги за договором факторингу на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс".

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" 24 лютого 2015 року на адресу ОСОБА_4 і ОСОБА_2 направило вимогу про усунення порушення, у якому вимагало протягом тридцяти днів погасити заборгованість за кредитом у сумі 1 088 328,60 грн і сплатити відсотки за користування кредитом у сумі 500 518,17 грн.

Вказана вимога надіслана адресатам поштовим рекомендованим відправленням, але не була вручена із зазначенням "За закінченням терміну зберігання".

Згідно з Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 36164872, сформованим 09 квітня 2015 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М. Є. зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на підставі іпотечного договору № 0101/0807/88-056. Номер запису про право власності 9344740; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 616922405101.

09 квітня 2015 року власник квартири ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (продавець) уклав із ТОВ "Дідков" (покупець) договір купівлі-продажу квартири (з відкладальною умовою), за яким продавець передав у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1.

У червні 2015 року на підставі договору купівлі-продажу квартира передана у власність ТОВ "Дідков". На підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2015 року укладеного ТОВ "Дідков" із ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б., квартира належить ОСОБА_3.

Позивач заявила вимогу до нотаріуса, який діяв як державний реєстраторпро визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Суди вважали останнього належним відповідачем.

Разом з тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до статті 412 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини 2 статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина 2 статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина 1 , 2 та 3 статті 51 ЦПК України).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних із цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18).

До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічний висновок щодо суб'єктного складу учасників справи зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 14-233цс18, підстав для відступу від цього висновку не вбачається.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що позивач пред'явила позов до неналежного відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М. Є., висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушень нотаріусом вимог законодавства при здійснені реєстраційних дій, є помилковими.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина 1 статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що позов у цій справі пред'явлений до неналежного відповідача, а касаційна скарга є частково обґрунтованою, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгеніївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дідков", ОСОБА_3, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко