Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №214/2867/18

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 214/2867/18

провадження № 61-22931св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. від 20 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 02 жовтня 2014 року позивачем було укладено з банком угоду № SAMDNWFC00010037275 про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 - картка "Для виплат", а також угоду № SAMDNWFC00010035725 про відкриття та обслуговування карткового рахунку - картка "Універсальна", на якій, станом на 16:43:08 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 особисто було обрано та встановлено кредитний ліміт 10 000 грн.

16 квітня 2018 року невідомі позивачу особи, невідомим шляхом, ймовірно з використанням мобільної мережі "Київстар" та банківської системи АТ КБ "ПриватБанк", провели безготівкові операції (транзакції) у валюті карток, з врахуванням комісії банку, кошти на які списувалися з належних позивачеві карткових рахунків в АТ КБ "ПриватБанк".

Невідомі особи неодноразово змінювали кредитний ліміт за картковим рахунком, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010035725 від 02 жовтня 2014 року в АТ КБ "ПриватБанк". Також, невідомі особи здійснили дві безготівкові операції (транзакції) з використанням IVR - меню, фактично це спілкування з роботом, в результаті яких було здійснено перекази з вказаної картки на іншу належну позивачеві картку за № НОМЕР_1 о 16:56:35 год. на суму 15
002 грн, сума у валюті картки, та о 17:00:10 год. на суму 8 322,08 грн, сума у валюті картки. У подальшому, залишок особистих грошових коштів на належній ОСОБА_1 картці № НОМЕР_1 у сумі 3 045,59 грн та грошові кошти в сумі 22 885 грн, сума без врахування суми комісії АТ КБ "ПриватБанк", перераховані з картки № НОМЕР_2,16 квітня 2018 року було списано з належної позивачеві картки.

17 квітня 2018 року та 20 квітня 2018 року позивач звернувся із заявами до АТ КБ "ПриватБанк" за вх. 03/1785 від 17 квітня 2018 року та вх. 03/7931 від 20 квітня 2018 року, в яких повідомив, що жодного відношення до безготівкових операцій (транзакцій), які відбулися 16 квітня 2018 року з 16:56:35 год. не має. Однак, як вбачається з виписки АТ КБ "ПриватБанк", відповідач розпочав нараховувати позивачу заборгованість за картковим рахунком, у тому числі пеню, відсотки та невиконані періодичні зобов'язання.

На підставі наведеного вище, позивач просив суд зобов'язати АТ КБ "ПриватБанк" відновити порушені права шляхом відновлення стану карткового рахунку, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010037275 від 02 жовтня 2014 року та карткового рахунку, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010035725 від 02 жовтня 2014 року, що існував станом на 16:43:08 16 квітня 2018 року до списання коштів внаслідок проведення операцій (транзакцій) 16 квітня 2018 року після 16:56:35, припинити нарахування за картковим рахунком, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010035275 від 02 жовтня 2014 року в АТ КБ "ПриватБанк" щомісячних платежів, пені, відсотків за користування кредитним лімітом, що утворився в результаті списання коштів внаслідок проведення операцій (транзакцій) 16 квітня 2018 року після 16:56:35, скасувати нарахування заборгованості за картковим рахунком, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010035725 від 02 жовтня 2017 року в АТ КБ "ПриватБанк" у тому числі пеню, відсотки та невиконані періодичні зобов'язання; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року позов задоволено. Зобов'язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити порушені права ОСОБА_1, шляхом відновлення стану карткового рахунку, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010037275 від 02 жовтня 2014 року та карткового рахунку, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010035725 від 02 жовтня 2014 року, що існував станом на 16:43:08 16 квітня 2018 року, до списання коштів внаслідок проведення операцій (транзакцій) 16 квітня 2018 року після 16:56:35. Припинено нарахування ОСОБА_1 за картковим рахунком, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010035725 від 02 жовтня 2014 року в АТ КБ "ПриватБанк" щомісячних платежів, пені, відсотків за користування кредитним лімітом, що утворився в результаті списання коштів внаслідок проведення операцій (транзакцій) 16 квітня 2018 року після 16:56:35. Скасовано нарахування ОСОБА_1 заборгованості за картковим рахунком, який відкритий та обслуговується на підставі угоди № SAMDNWFC00010035725 від 02 жовтня 2014 року в АТ КБ "ПриватБанк" у тому числі пеню, відсотки та невиконані періодичні зобов'язання.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, що б надавало змогу ініціювати платіжні операції невідомою особою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Саксаганського районного суду м.

Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про судовий збір.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що операція з переказу коштів 16 квітня 2018 року була здійснена через IVR-меню, всі операції здійснювались з коректним введенням персональних даних, в тому числі кодом підтвердження, який, відповідно до "довідки розслідування", був направлений на фінансовий номер телефону позивача, АТ КБ "ПриватБанк" не повинен нести відповідальність за дану операцію.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду на "довідку розслідування" є неприйнятним, оскільки ця довідка є просто викладом тексту. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка діє змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 214/2867/18 та витребувано зазначену цивільну справу з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 02 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено угоду № SAMDNWFC00010035725 про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 (картка "для виплат"), а також угоду № SAMDNWFC00010035275 про відкриття та обслуговування карткового рахунку (картка "Універсальна").

Позивач 17 квітня 2018 року та 20 квітня 2018 року звертався до відповідача із заявами про незгоду з транзакціями, які відбулись 16 квітня 2018 року, та 17 квітня 2018 року та до Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з відповідною заявою.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018040750000910 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою з проханням притягнути до відповідальності невідому особу, яка 16 квітня 2018 року, таємно, шляхом вільного доступу викрала грошові кошти, знявши їх з банківської картки банку АТ КБ "ПриватБанк", оформленої на ім'я заявника.

Згідно відомостей Саксаганського ВПКВП ГУНП в Дніпропетровській області від 02 листопада 2019 року та 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні, на теперішній час тривають слідчі (розшукові) дії.

Факт списання коштів 16квітня 2018 року з рахунків позивача в АТ КБ ПриватБанк", та нарахування ОСОБА_1 заборгованості за картковим рахунком, відкритим на підставі угоди № SAMDNWFC00010035275 від 02 жовтня 2014 року, підтверджується наданими позивачем виписками.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобовязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев'ятої розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пунктів 6.7,6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Установивши, що будь-якими доказами не підтверджується, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. "Довідка розслідування", на яку посилається відповідач, не підтверджує, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М.

Коротун