Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №755/12462/17

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 755/12462/17

провадження № 61-2937 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління юстиції в місті Києві в особі Сьомої київської державної нотаріальної контори,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постановуКиївського апеляційного судуу складі колегії суддів: Оніщука М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А., від 23 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління юстиції в місті Києві в особі Сьомої київської державної нотаріальної контори (далі - Управління), третя особа - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно хворів, знаходився на лікуванні за кордоном, потребував значного часу для реабілітації та відновлення здоров'я, у зв'язку з чим не міг вчасно подати заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Посилаючись на викладене, просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Астахової О. О. від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з об'єктивного характеру причин пропуску ОСОБА_1 строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного судувід 23 січня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, пред'явлений позивачем до неналежного відповідача. Суд апеляційної інстанції не наділений повноваженням щодо залучення належних відповідачів до участі у справі, якими у справі про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщинимають бути спадкоємці, що прийняли спадщину, або територіальна громада.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вважає, що рішенням суду першої інстанції порушені права та інтереси територіальної громади міста Києва, оскільки крім нього, у померлої ОСОБА_3 були інші спадкоємці, а спадкове майно не визнано відумерлим.

Відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із заповітом від 07 жовтня 2004 року ОСОБА_3 заповіла усе своє майно своєму сину ОСОБА_1 (а. с. 11).

Завідувач Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.

В. відмовила позивачу у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк для звернення до нотаріуса та рекомендувала звернутися до суду, що підтверджується листом від 24 червня 2017 року № 1894/02-14.

ОСОБА_4, чоловік померлої ОСОБА_3,24 травня 2013 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини (а. с. 119).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини 24 січня 2018 року звернувся його син ОСОБА_1,26 січня 2018 року звернувся спадкоємець за заповітом ОСОБА_2,26 червня 2018 року звернулась спадкоємець за заповідальним розпорядженням ОСОБА_5 (а. с. 152-153).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1269, частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження у таких справах у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина 2 статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 заявив про прийняття спадщини її чоловік ОСОБА_4, після смерті якого спадщину прийняли ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Отже, пред'являючи позов до нотаріальної контори, яка не може мати цивільно-правового інтересу до спадкування майна померлої ОСОБА_3, позивач пред'явив позов не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Частиною 1 , 2 статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведених норм ЦПК України з'ясувавши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, суд має роз'яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.

Суд першої інстанції, в порушення вимог частини 4 статті 3, статті 51 ЦПК України зазначене вище не врахував та дійшов неправильного висновку стосовно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі.

Установивши, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, але позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не було пред'явлено до належного відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в місті Києві в особі Сьомої київської державної нотаріальної контори.

Позивач не позбавлений права захистити свої права шляхом пред'явлення у встановленому законом порядку позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до належних відповідачів.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара