Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №161/2596/19

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 161/2596/19

провадження № 61-14524св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник заявників - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі судді: Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Заявники просили суд визнати незаконними дії державного виконавця та скасувати постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на дії державного виконавця визнано неподаною та повернуто заявникам.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявниками не виконано ухвалу суду про усунення недоліків заяви.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу після закінчення строків, визначених статтею 354 ЦПК України на її подання, поважні причини пропуску строку на оскарження не зазначили, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 звернулися до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заявники подали апеляційну скаргу 20 травня 2019 року, а недоліки, які зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції, були відсутні; необґрунтовано відмовлено у задоволенні відводу судді Карпук А. К.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заяви та клопотання

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 просять суд постановити окрему ухвалу на адресу компетентних органів про притягнення до передбаченої законом відповідальності винних осіб, а також просять суд розглянути справу за участю належним чином повідомлених заявників із повною технічною фіксацією.

Оскільки згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи та із повною технічною фіксацією.

Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Згідно з частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Правові підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважаючи незаконною вимогу суду сплатити судовий збір, оскільки вони є споживачами і звільнені від сплати судового збору, просили його повернути.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарг; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки підстави для повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передбачені статтею 7 Закону України «Про судовий збір», відсутні, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на звільнення їх від сплати судового збору як споживачів є безпідставним, оскільки на спірні правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на дії державного виконавця залишено без руху у зв`язку з тим, що у скарзі не викладено обставин, якими заявники обґрунтовують свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Надано заявникам строк для надання належним чином оформленої скарги та усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 10-ти днів з дня отримання ними копії ухвали.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на дії державного виконавця визнано неподаною та повернуто заявникам у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення скарги без руху.

Не погоджуючись із ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2019 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 23 травня 2019 року звернулися до суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на дії державного виконавця в частині подання її ОСОБА_3 , повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Апеляційну скаргу заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2019 року у цій справі залишено без руху та надано строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків, зокрема щодо надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 червня 2019 року отримано заявниками 10 червня 2019 року (а. с. 31-33).

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишено без розгляду заяву № 1 про відвід судді Карпук А. К. та суддів Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А. в частині її подання ОСОБА_3

Заяву № 1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Карпук А. К. та суддів Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А. передано для визначення в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, пункту 15.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у задоволенні заяви № 1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Карпук А. К. та суддів Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А. відмовлено.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2019 року у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху та не надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку на оскарження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з апеляційною скаргою звернулися 23 травня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, та не надали заяву про поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Посилання в апеляційній заяві на несвоєчасне вручення копії ухвали суду першої інстанції не змінює строку апеляційного оскарження, визначений частиною першою статті 354 ЦПК України, а відповідно до частини другої цієї статті може бути підставою для його поновлення у разі подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення такої ухвали суду та за умови, якщо заявлено відповідне клопотання.

Доводи касаційної скарги про те, що заявники подали апеляційну скаргу 20 травня 2019 року, а недоліки, які зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції, були відсутні; необґрунтовано відмовлено у задоволенні відводу судді Карпук А. К. не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про повернення судового збору відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко