Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2020 року у справі №663/1926/18

Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа №663/1926/18

провадження №61-13495св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - приватне підприємство "Строй-Текс",

третя особа - виконавчий комітет Скадовської міської ради Херсонської області,

третя особа - відділ економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області,

третя особа - прокуратура Херсонської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Семиженка Г. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_4 (правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3), треті особи: приватне підприємство "Строй-Текс" (далі - ПП "Строй-Текс"), виконавчий комітет Скадовської міської ради Херсонської області, відділ економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, прокуратура Херсонської області, з позовом в якому просила скасувати право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, шляхом скасування реєстраційного запису про проведену державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що позивач, як працівник прокуратури Скадовського району Херсонської області, відповідно до рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 20 листопада 2013 року отримала ордер на службову квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 28,7 кв. м, на склад сім'ї із двох чоловік та зареєструвала місце проживання у даній квартирі.

23 березня 2018 року позивач звернулася до виконавчого комітету Скадовської міської ради з заявою про приватизацію вказаної квартири, однак у реалізації такого права відмовлено у зв'язку з тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4.

Позивач вважає, що ОСОБА_4 незаконно набув право власності на спірне майно, оскільки вказана квартира була передана прокуратурі Херсонської області, як частка відповідно до договору про спільну діяльність від 21 грудня 2012 року, укладеного між прокуратурою Херсонської області та ПП "Строй-Текс", та за актом приймання-передачі трьох двокімнатних квартир від 27 вересня 2013 року, тобто ПП "Строй-Текс" ніколи не набувало право власності на вказану квартиру, а отже і не могло розпорядитися нею та передати квартиру ОСОБА_4.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивач посилалась на те, що безпосередній власник квартири - Скадовська міська рада не вживає жодних дій для повернення спірного майна, а незаконна реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_4 порушує її житлові права, як користувача житловим приміщенням на проживання та його приватизацію.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2019 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено прокуратуру Херсонської області.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2019 року проведена заміна відповідача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на правонаступників - ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 13 січня 2020 року, у складі судді Шабрацького Г. О. позов задоволено.

Скасовано право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, шляхом скасування реєстраційного запису про проведену державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу економічного розвитку інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області (з відкриттям розділу та реєстраційної справи), від 22 червня 2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстрація права власності за ОСОБА_4 порушує права позивача на проживання та користування спірною квартирою, оскільки вона вселилась на підставі ордеру Скадовської міської ради, з ОСОБА_4 не перебуває у будь-яких правовідносинах, а останній у свою чергу може у будь-який час ставити питання про її виселення або відчужити квартиру іншій особі.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що реальний власник майна - Скадовська міська рада Херсонської області, яка відповідно до рішення від 31 липня 2014 року прийняла до комунальної власності територіальної громади спірну квартиру, протягом тривалого часу не вживає жодних дій щодо відповідного оформлення та державної реєстрації право власності на квартиру, після з'ясування, що ОСОБА_5 зареєстровано право власності на спірне майно, не вжито дій щодо повернення майна, що також свідчить про порушення права позивача на проживання та користування спірною квартирою.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, зокрема у спосіб скасування реєстраційного запису про проведену державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту свого права на приватизацію квартири, шляхом скасування реєстраційного запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на цю ж квартиру не забезпечує захисту її права, оскільки право позивача на приватизацію займаної нею житлової квартири є похідним від права власника державного житлового фонду - Скадовської міської ради Херсонської області, яка до дня подання позову не оформила свої права на вказану квартиру.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодився з висновками апеляційного суду в частині мотивів, з яких суд виходив відмовляючи у позові, послався на порушення норм матеріального і процесуального права, просить змінити оскаржувану постанову, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на фактичні обставини.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом не у повній мірі досліджено питання, що стосується виникнення права на вселення позивача та неповнолітньої особи, члена її сім'ї, до квартири АДРЕСА_1. Не враховано та не надано оцінки тим обставинам, що підставою для зайняття службового жилого приміщення був ордер на службове жиле приміщення, виданий виконавчим комітетом Скадовської міської ради на підставі відповідного рішення.

Рішення Скадовської міської ради Херсонської області від 20 листопада 2013 № 176 "Про затвердження протоколу від 15 листопада 2013 року № 7 засідання громадської житлової комісії при виконавчому комітеті міської ради", у якому пунктом 5 затверджено список та видано ордери на службові квартири працівникам прокуратури, а також рішення Скадовської міської ради Херсонської області від 31 липня 2014 року № 811 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Скадовська та на баланс Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області об'єктів нерухомого майна з подальшою передачею в господарське відання з постановкою на баланс комунальному підприємству "Водне господарство" Скадовської міської ради Херсонської області" є чинними та не скасовані.

Неоформлення Скадовською міською радою Херсонської області прав на квартиру АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, не надавало права відповідачу провести державну реєстрацію прав власності на оспорюване нерухоме майно.

Висновок апеляційного суду щодо обрання позивачем неправильного способу захисту свого права на приватизацію квартири шляхом скасування реєстраційного запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на цю ж квартиру є помилковим та необґрунтованим.

Позивач звернулася до суду з метою відновлення своїх прав на приватизацію шляхом скасування та приведення в первісний стан речей, стосовно передачі та подальшої реєстрації оспорюваного майна, що надасть в подальшому Скадовській міській раді Херсонської області оформити права на вказану квартиру в установленому законом порядку, а позивачу скористатися своїм правом на приватизацію займаної житлової квартири.

У якості підстави для касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційним судом порушено вимоги статті 95 ЦПК України, оскільки, звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 не повідомила про те, де знаходяться оригінали документів, на які вона посилалась у своєму позові, зокрема: договору про спільну діяльність від 24 грудня 2012 року, укладеного між прокуратурою Херсонської області та приватним підприємством "Строй-Текс", а також акту прийому-передачі від 27 вересня 2013 року, підписаного представником прокуратури Херсонської області та приватного підприємства "Строй-Текс". Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 заперечив факт існування вказаних документів.

Відповідно до вимог частини 6 статті 95 ЦПК України суд апеляційної інстанції витребував оригінали вказаних документів у прокуратури Херсонської області. На неодноразові вимоги щодо надання оригіналів документів прокуратура Херсонської області так і не надала оригінали, підписані між ПП "Строй - Текс" та прокуратурою Херсонської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 повідомляв про порушення норм процесуального права, зокрема, щодо встановлення судом першої інстанції обставин на підставі доказів, на які відповідно до вимог частини 6 статті 95 ЦПК України він не мав права посилатись.

На вимоги апеляційного суду прокуратура Херсонської області повідомила, що у неї відсутні оригінали документи, які витребовуються судом.

З урахуванням заперечення відповідачем факту існування оригіналів документів, які б доводили наявність домовленостей між ПП "Строй-Текс" та прокуратурою Херсонської області про спільну діяльність на певних умовах, а також виконання цих домовленостей, при наявності клопотання відповідача про витребування оригіналів цих документів та при відсутності доказів існування оригіналів таких документів (ненадання їх на вимогу суду ні стороною по справі, ні іншими особами, які були розпорядниками таких документів) суд апеляційної інстанції не мав права брати такі докази до уваги, проте в оскаржуваній постанові перелічив фактичні обставини, які установлені на підставі таких доказів, зокрема на підставі копій документів, оригінали яких відсутні.

Таким чином, суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, що за пунктом 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, є підставою для перегляду судового рішення в касаційному порядку.

Відзиви на касаційні скарги іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з даним позовом про скасування права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, шляхом скасування реєстраційного запису про проведену державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач посилається на порушення її прав на приватизацію вказаної квартири, яку вона отримала як працівник прокуратури у якості службового житла.

Факт порушення права на приватизацію житла, позивач пов'язує з бездіяльністю Скадовської міської ради, яка відповідно до рішення від 31 липня 2014 року прийняла до комунальної власності територіальної громади спірну квартиру, проте протягом тривалого часу не вживає жодних дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на неї та після з'ясування обставин реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_5, не вживає заходів щодо її повернення у комунальну власність.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Водночас задоволення позовної вимоги, заявленої позивачем у цій справі, зокрема, скасування права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, шляхом скасування реєстраційного запису про проведену державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не призведе до поновлення прав позивача, на порушення яких вона посилається у позові - право на приватизацію займаної нею квартири, яке є похідним від права власника державного житлового фонду - Скадовської міської ради, яка в свою чергу не оформила право власності на це майно та право власності ОСОБА_4 у цій справі не оспорює.

Отже позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав на приватизацію житлового фонду, який не призводить до ефективного відновлення цього права, яке за доводами позивача є порушеним.

У справі, яка переглядається позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і її вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини 2 статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ОСОБА_1 існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, з урахуванням установлених у цій справі обставин не вбачається неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права, а висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог, узгоджуються з висновками, викладеними у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема, надання оцінки доказам на предмет їх належності і допустимості.

В силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до переоцінки доказів, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а також встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко