Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2020 року у справі №554/3600/19

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 554/3600/19

провадження № 61-8937св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

представник заявника - адвокат Гайтота Ірина Миколаївна,

заінтересована особа - Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни, на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у складі колегії суддів:

Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Полтавської області (далі - Полтавське ОУ ПФУ Полтавської області), про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Заява мотивована тим, що у травні 2018 року йому виповнилося 60 років, у зв'язку із чим він звернувся до Полтавського ОУ ПФУ Полтавської області для призначення пенсії за віком, однак 05 квітня 2019 року Полтавське ОУ ПФУ Полтавської області надало відповідь № 9028/0304, у якій зазначено, що прізвище, ім'я та по батькові в трудових книжках, атестаті про навчання та свідоцтві про зміну імені не збігаються з паспортними даними заявника.

Вказував, що за умови підтвердження належності йому зазначених документів страховий стаж становитиме 16 років 2 місяці 17 днів, право на пенсію за віком він набуде у 65 років. Для підтвердження зазначених записів у його трудових книжках він звернувся до своїх колишніх роботодавців з проханням надати підтвердження його роботи.

ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла" надав довідку від 04 квітня 2018 року № 116 про те, що ОСОБА_1 працював у КП "Футбольний клуб Ворскла" на посаді водія - експедитора з 20 травня 1992 року до 20 червня 1995 року, Олександрівське районне споживче товариство видало довідку від 28 листопада 2018 року № 76 про те, що ОСОБА_1 дійсно працював водієм в автотранспортному підприємстві районного споживчого товариства з січня 1980 року та був звільнений з займаної посади з липня 1981 року, Полтавським національним технічним університетом імені Ю.

Кондратюка була надана архівна довідка від 11 червня 2018 року № 260 про те, що ОСОБА_1 був зарахований слухачем підготовчого відділення Полтавського інженерно будівельного інституту, нині Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка, з 01 грудня 1982 року за спеціальністю "Сільськогосподарське будівництво" денної форми навчання. На підставі випускних іспитів підготовчого відділення і рішення приймальної комісії зарахований студентом першого курсу 28 факультету сільськогосподарського будівництва з 01 вересня 1983 року за спеціальністю "Сільськогосподарське будівництво" денної форми навчання. Відрахований із складу студентів другого курсу у зв'язку з переводом на загально-технічний факультет з 28 серпня 1984 року заочної форми навчання.

Крім того, Виконавчим комітетом Полтавської міської ради було надано архівну довідку від 05 липня 2018 року про те, що ОСОБА_1 був зарахований на посаду експедитора в об'єднання № 3 Полтавського треста їдалень і ресторанів з 4 квітня 1989 року, звільнений з посади експедитора КОП №3 Полтавського треста їдалень і ресторанів за власним бажанням.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт належності правовстановлюючих документів, а саме, трудових книжок серії НОМЕР_1, дата заповнення 10 січня 1977 року та серії НОМЕР_2, дата заповнення 05 серпня 1981року, що має значення для підтвердження його трудового стажу та призначення пенсії за віком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2019 року у складі судді Троцької А. І. у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що достатніх і належно обґрунтованих даних про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою і змінив анкетні данні з ОСОБА_1, як зазначено в свідоцтві про народження, на ОСОБА_1, а потім знову на ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, суд взяв до уваги, що майже одночасно велось дві трудові книжки і вносились записи про трудову діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_1.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І. М. задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2019 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт належності громадянину ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - трудової книжки серії НОМЕР_2, дата заповнення - 05 серпня 1981 року.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заява ОСОБА_1 в частині встановлення факту належності йому трудової книжки від 05 серпня 1981 року № НОМЕР_2 підлягає задоволенню, оскільки цей факт є доведеним належними і допустимими доказами.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги те, що у зазначеній трудовій книжці прізвище працівника замість "ОСОБА_1" виправлено на "ОСОБА_1 ", ім'я "ОСОБА_1", з посиланням на відповідне свідоцтво про зміну прізвища. Вказані виправлення внесені та засвідчені роботодавцем. Такі відомості відповідають персональним даним заявника, які містяться у свідоцтві про зміну імені та повторно виданому свідоцтві про його народження, а саме, ім'я "ОСОБА_1", прізвище "ОСОБА_1 ", батько "ОСОБА_8", а також його паспортним даним.

При цьому апеляційний суд вказав, що доказів належності заявнику трудової книжки від 10 січня 1977 року серії НОМЕР_1 не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гайтота І. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні факту належності громадянину ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - трудової книжки серії НОМЕР_1, дата заповнення - 10 січня 1977 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Полтавського апеляційного суду.

В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржуються, отже, на підставі частини 1 статті 400 ЦПК України у цій частині в касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І. М. мотивована тим, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню, оскільки у матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту належності ОСОБА_1 трудової серії НОМЕР_1, дата заповнення - 10 січня 1977 року.

Вказує, що в матеріалах справи містяться копії документів (атестат від 02 липня 1974 року № НОМЕР_6) про закінчення ОСОБА_1 городского профессионально-технического училища 47 Грузинской ССР, у яких зазначено, що з 01 вересня 1972 року до 02 липня 1974 року він навчався у зазначеному закладі освіти.

Тобто в 1974 році в атестаті зазначено ОСОБА_1, у свідоцтві про зміну імені від 07 серпня 2018 року серії НОМЕР_3 зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінив ім'я на ОСОБА_1, отже, трудова книжка серії НОМЕР_1, дата заповнення 10 січня 1977 року, видана саме ОСОБА_1.

Крім того, звертає увагу на те, що в матеріалах судової справи міститься довідка про заробіток для обчислення пенсії видана Олександріським районним споживчим товариством від 28 листопада 2018 року за № 33 ОСОБА_1, в якій містяться відомості щодо заробітку в 1980 році та 1981 році, яка співпадає із записами № 11 та № 12 трудової книжки серії НОМЕР_1, дата заповнення 10 січня 1977 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І. М., у якому зазначило, що оскаржувана постанова апеляційного суду скасуванню не підлягає, оскільки судове рішення відповідає вимогам статей 263, 264, 265 ЦПК України, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданого повторно 07 квітня 2006 року відділом Телавської служби АДР Грузія, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис 91 від 04 травня 1958 року в правлінні Караджали Грузія (а. с. 11-12).

В атестаті від 02 липня 1974 року № НОМЕР_6 зазначено, що ОСОБА_1 закінчив міське професійно-технічне училище № 47 Грузинської РСР з терміном навчання 2 роки (а. с. 10).

У трудовій книжці від 10 січня 1977 року серії НОМЕР_1 зазначено прізвище ОСОБА_1, ім'я - ОСОБА_1, по батькові - ОСОБА_1 (а. с. 8-9).

У трудовій книжці від 05 серпня 1981 року серії НОМЕР_2 спочатку було зазначено прізвище ОСОБА_1, ім'я - ОСОБА_1, а потім на підставі свідоцтва про зміну прізвища, прізвище було змінено на ОСОБА_1 (а. с. 6-7).

В паспорті громадянина України серії НОМЕР_5, виданого Октябрським РВ ПМУ УМВС України 08 липня 1999 року, зазначено прізвище ОСОБА_1, ім'я ОСОБА_1, по батькові ОСОБА_1 (а. с. 3-4).

Відповідно до виданого повторно свідоцтва про зміну імені від 07 серпня 2018 року серії НОМЕР_3 слідує, що 06 вересня 1983 року змінено прізвище та ім'я з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ОСОБА_1, актовий запис № 47 (а. с. 5).

04 квітня 2018 року ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла" надав довідку № 116 про те, що ОСОБА_1 працював у КП "Футбольний клуб Ворскла" на посаді водія - експедитора з 20 травня 1992 року до 20 червня 1995 року (а. с. 14).

11 червня 2018 року Полтавським національним технічним університетом імені Ю.

Кондратюка видано архівну довідку № 260 про те, що ОСОБА_1 був зарахований слухачем підготовчого відділення Полтавського інженерно будівельного інституту, нині Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка, з 01 грудня 1982 року за спеціальністю "Сільськогосподарське будівництво" денної форми навчання. На підставі випускних іспитів підготовчого відділення і рішення приймальної комісії зарахований студентом першого курсу 28 факультету сільськогосподарського будівництва з 01 вересня 1983 року за спеціальністю "Сільськогосподарське будівництво" денної форми навчання. Відрахований із складу студентів другого курсу у зв'язку з переводом на загально-технічний факультет з 28 серпня 1984 року заочної форми навчання (а. с. 16).

05 липня 2018 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради було видано архівну довідку про те, що ОСОБА_1 був зарахований на посаду експедитора в об'єднання № 3 Полтавського треста їдалень і ресторанів з 4 квітня 1989 року, звільнений з посади експедитора КОП №3 Полтавського треста їдалень і ресторанів за власним бажанням (а. с. 17).

28 листопада 2018 року Олександрівське районне споживче товариство видало довідку № 76 про те, що ОСОБА_1 працював водієм в автотранспортному підприємстві районного споживчого товариства з січня 1980 року та був звільнений із займаної посади з липня 1981 року (а. с. 15).

05 квітня 2019 року Полтавське ОУ ПФУ Полтавської області листом за вих. № 9028/03-11 повідомило ОСОБА_1 про те, що його прізвище, ім'я та по батькові в трудових книжках, атестаті про навчання та свідоцтві про зміну імені не збігаються з паспортними даними заявника та роз'яснило право на звернення до суду із заявою про встановлення факту належності документа особі (а. с. 13).

11 листопада 2019 року Комунальне підприємство "Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства" надало довідку № 01.02/156 про те, що станом на 11 листопада 2019 року на підприємстві відсутні (не збереглися) фінансово-облікові документи, які б підтверджували відомості про роботу ОСОБА_1 електромонтером у період із 10 серпня 1981 року до 05 липня 1982 року (а. с.52).

15 листопада 2019 року Драбівське колективне підприємство "Анропромбуд" надало довідку про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в Драбівській міжгосподарській будівельній організації (нині Драбівське колективне підприємство "Агропромбуд") з 05 серпня 1981 року (наказ від 05 серпня 1981 року № 87) до 24 листопада 1982 року (наказ від 24 листопада 1982 року № 88), звільнений у зв'язку з виїздом на навчання. Довідка видана на підставі книг наказів з особового складу працівників та книг про заробітну плату працівників Драбівської міжгосподарської будівельної організації за 1981-1982 роки (а. с. 53).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І. М. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими частини 1 та 2 статті 19 ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Згідно із частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів осіб, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що "при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.

Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства".

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, ОСОБА_1 посилався на те, що встановлення факту належності трудових книжок серії НОМЕР_1, дата заповнення 10 січня 1977 року та серії НОМЕР_2, дата заповнення 05 серпня 1981року має значення для підтвердження його трудового стажу та призначення пенсії за віком.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині визнанні факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - трудової книжки серії НОМЕР_1, дата заповнення - 10 січня 1977 року, апеляційний суд вважав, що доказів належності заявнику зазначеної трудової книжки не встановлено.

Верховний Суд вважає, що такі висновки апеляційного суду є передчасними.

Суд встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження, яке видано повторно 07 квітня 2006 року, серії НОМЕР_4, в період з 01 вересня 1972 року до 02 липня 1974 року він навчався у міському професійно-технічному училищі № 47 Грузинської РСР, у атестаті про закінчення якого його дані зазначено як ОСОБА_1.

У трудовій книжці від 10 січня 1977 року серії НОМЕР_1 зазначено прізвище ОСОБА_1, ім'я - ОСОБА_1, по батькові - ОСОБА_1.

Згідно з підпунктом "в" пункту 2 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та частково скасовуючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що зазначені у трудовій книжці від 10 січня 1977 року дані, окрім по батькові, співпадають з інформацією про заявника, яка міститься у інших документах. Також апеляційний суд не надав належної оцінки довідці Олександрівського районного споживчого товариства від 28 листопада 2018 року № 76 про те, що ОСОБА_1 працював водієм в автотранспортному підприємстві районного споживчого товариства з січня 1980 року та був звільнений із займаної посади з липня 1981 року, що співпадає із записами у трудовій книжці від 10 січня 1977 року серії НОМЕР_1, зокрема, записами під № 11, № 12.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні офіційні документи держави Грузії, у яких би зазначалося по батькові заявника.

Однак, відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 07 квітня 2006 року, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_8.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, не звернув уваги на вказане та не перевірив належно доводів заявника, хоча мав процесуальну можливість виправити недоліки розгляду справи судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження та дають підстави суду касаційної інстанції для задоволення касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни, задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2020 року в частині відмови у визнанні факту належності громадянину ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - трудової книжки серії НОМЕР_1, дата заповнення - 10 січня 1977 року скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк