Постанова

Іменем України

27 липня 2020 року

м. Київ

справа № 523/16358/18

провадження № 61-609св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини і позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що вона і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними було розірвано у серпні 2008 року, після чого ОСОБА_3 протягом шести місяців надавав допомогу на утримання сина, а у подальшому почав ухилятися від надання матеріальної допомоги та участі у вихованні сина.

Вказувала, що протягом десяти років перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , який займається вихованням і утриманням її сина ОСОБА_2 . Крім того, у шлюбі з ОСОБА_5 у них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина, та стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року відкрито провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_3 позов в частині стягнення аліментів визнав, а у частині позбавлення батьківських прав не визнав, оскільки від виконання своїх батьківських обов`язків не ухиляється, разом з тим, складні стосунки з ОСОБА_1 ускладнили його спілкування з сином, якого він любить і ніколи від нього не відмовлявся.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року у складі судді Шепітка І. Г. позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньогоОСОБА_2 , задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач протягом останніх восьми років ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо утримання і виховання неповнолітнього сина, не проявляє відносно нього батьківської турботи, ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини, життям і розвитком неповнолітньої дитини не цікавиться, нормальних стосунків з ним не підтримує, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, та у цілому не виявляє будь-якої турботи про сина. Вирішуючи питання щодо стягнення аліментів, суд виходив із того, що ці вимоги є обґрунтованими і доведеними, а тому вони підлягають задоволенню, оскільки на час прийняття рішення про стягнення аліментів дитина проживає разом із матір`ю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків. Достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні, оскільки позивачем у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надано суду належних і допустимих доказів на підтверджено умисного ухилення відповідача від виховання сина, свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками, його винної поведінки щодо дитини. Суд визнав необґрунтованим висновок органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Також органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на його фізичний розвиток. Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні її позову в частині позбавлення відповідача батьківськи прав, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Таким чином, врахувавши інтереси дитини, місцевий суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у серпні 2008 року.

Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо, син ОСОБА_2 за домовленістю між батьками залишився проживати з матір`ю, у період перебування матері дитини за кордоном син ОСОБА_2 проживав з батьком.

ОСОБА_1 з 2009 року проживає у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , шлюб між ними зареєстровано 28 квітня 2018 року.

ОСОБА_1 і ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з висновком органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 01 лютого 2019 року № 01-05-3/5вх доцільним є позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина ОСОБА_2 , його батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 характеризуються позитивно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Вказане свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У пунктах 15, 16 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Частиною третьою статті 10, частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами встановлено, що до ОСОБА_3 раніше не застосовувалися попередження про необхідність змінити своє ставлення до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою і допускається лише у разі, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, за наявності вини в діях батьків.

Крім того, позивач у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не довела ухилення відповідача від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, а наявні в справі докази не є достатніми для позбавлення батька батьківських прав відносно сина, оскільки інтереси дитини у вирішенні питання позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дітей та зобов`язані усі питання перш за все вирішувати шляхом домовленостей, непорозуміння між батьками не мають мати наслідком вплив на права та інтереси дітей.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та давши їм належну правову оцінку, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність об`єктивних і безсумнівних доказів винної поведінки ОСОБА_3 та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно сина ОСОБА_2 , а отже, і про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, навівши обґрунтовані мотиви, оскільки він не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, тому цей висновок є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 396, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян