Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.07.2019 року у справі №592/7498/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 592/7498/17

провадження № 61-32996св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 серпня 2017 року у складі судді Фоменко І. М. та ухвалу апеляційного суду Сумської області

від 12 жовтня 2017 рокуу складі колегії суддів: Криворотенка В. І.,

Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - ПАТ «СМН-ВО) про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 05 січня 2004 року по 24 січня 2017 року ОСОБА_1 працював токарем-карусельником у ПАТ «СМН-ВО». Наказом від 24 січня 2017 року № 690/ВК його звільнено з посади за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України. ПАТ «СМН-ВО» не виплатило позивачеві заборгованість по заробітній платі та вихідної допомоги, передбачених наказом.

ОСОБА_1. просив стягнути з ПАТ «СМН-ВО» на його користь невиплачену заробітну плату, вихідну допомогу, середньомісячний заробіток за період затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду, заподіяну позбавленням можливості утримувати сім`ю, в розмірі 3 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМН-ВО» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати та вихідну допомогу за вирахуванням податків в розмірі 34 384,89 грн.

Стягнуто з ПАТ «СМН-ВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунки при звільненні в розмірі 27 529,41 грн, без урахування податків, зборів, обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «СМН-ВО» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «СМН-ВО» на користь держави судовий збір у розмірі

1 280,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що у день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 серпня 2017 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 704,00 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно вирахувано розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Доводи інших учасників справи:

01 грудня 2017 року ПАТ «СМН-ВО» через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня

2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ковпаківського районного суду міста Суми.

У листопаді 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 13 червня 2019 року № 690/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-32996св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 серпня 2017 року та ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В інших частинах рішення Ковпаківського районного суду міста Суми

від 30 серпня 2017 року та ухвала апеляційного суду Сумської області

від 12 жовтня 2017 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил статті 400 ЦПК України в цих частинах Верховним Судом не перевіряються.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до вимог статей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що сумарне число робочих днів за період з 25 січня 2017 року по 30 серпня 2017 року, згідно з графіком роботи підприємства, встановлених наказом № 75 від 21 березня 2014 року, становить 87 робочих днів. Тому правильно стягнув з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні середній заробіток в розмірі саме 27 529,41 грн. Вказана сума розрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з відповідними змінами.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми

від 30 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко